ера ерепки [частина 3]

Day 3,139, 02:34 Published in Ukraine Ukraine by Vasyl33


[ День 5]

Передісторія: Керівництво та розробники ЕВМ вирішили додати економічну діяльність для того, щоб людям було цікавіше ним користуватися. Тепер кожен учасник міг побудувати собі виробництво хліба чи зброї, а також виробляти різну специфічну фігню типу золотих батонів, які додавали власнику +100 до пафосу. Надлишок товару можна продати на місцевому ринку або подарувати комусь. Звісно ж, така опція була платна і платити доводилося із справжньої кишені, а не лише з віртуальної. Творці ЕВМ припустили, що люди з меншою кількістю грошей становлять меншу небезпеку одне для одного в реальному світі. Тому краще хай купляють ракети і батони, ніж відкладають пенсію на ще новеньку боєголовку часів 2 Світової.

- Пацани, та я вам чесно кажу - в цій штуці не треба візи, щоб виїхати за кордон. Просто платиш віртуальні 100 грн за "переліт" і ти в іншій країні.
От мені порадили США, країна можливостей і все таке. То я зайшов на гугл транслейт, і написав їхньому президенту - "хеллоу, ай ванна бі е сітізенс оф йо кантрі. Ай хев френдс ін юасей." І все, вони дали мені громадянство. А в США економіка просто люкс! Тому отой хліб "найвищого ґатунку", як би моя бабця казала, коштує всього лиш 20 центів. А в нас - 2 долари! Але головне інше - можна передавати іншим гравцям предмети і валюту.
- Валентин Борисович, то це ж можна зробити чорний ринок?
- Так, щоправда ви будете продавати не ганджубас і турецькі джинси, а купку пікселів, але повір, вигода немала. Пам'ятаєш, твій папік їздив човником в
Польщу - товарився там шоколадками, а тут дешевим спиртом. На кордоні в нього жив кент, здається Джохар чи якось так. Він з Індії приїхав, хотів на медика тут вчитися, знаєш, як воно, але зустрів когось із нормальних хлопців і ті його переманили до себе. Він іноземець, тому має більше прав, ніж ми самі, бо владні структури вважають, що в кожного іноземця є гроші. Коротше, в Джохара була домовленість на митниці і їх не перевіряли. Але щось там не зрослося, чи то начальник митниці змінився, чи вони набралися забагато і когось там побили, коротше закрили твого батю на 15 діб, а потім закрили візу.

Так от, цей економічний модуль в ЕВМ значно простіший, а головне - домовлятися майже не треба. Просто купляєте дешевий товар і потім шукаєте покупців, готових купляти булки з рук, але дешевше ніж на локальному ринку. І скажу вам ось що - є певні фанати цього модулю, які купляють ці булки за реальні гроші. Частіше вони купляють зразу золото, а потім вже булки, але якщо ви знайдете таких і не переконаєте купити одразу булки, то гріш вам ціна. Тільки зробіть собі додаткову картку для електронних розрахунків. Безпека понад усе.

Ну все хлопці, до роботи. Збираємося завтра, будемо аналізувати ваші успіхи і ринок взагалі. Забув додати - ситуація поки що нестабільна, бо ніхто не знає чого чекати. Це наш шанс, але треба не лоханутися.

Через годину Валентин Борисович сидів у кафе, поцмулював собі каву і дивився на фінансовий стан свого електронного персонажа. "А хай йому грець, я тут мушу місяць відпахати, щоб такі прибутки були." - подумав він, а потім витяг пошарпану нокію і набрав свого старого друга П'єра.
- Новини є? - доволі різко запитав Валентин Борисович, одразу переходячи до справи.
- Прибув у тренувальний центр. Бачили ми цей ЕВМ, зовсім несхоже на танки онлайн, як вважав командир, але бійцям подобається. Сидиш собі за комп'ютером, кондиціонер затишно гуде, а ти нищиш ворогів. Ще б динаміки трохи додали, зробили щось типу контри. Бо трохи одноманітне все. Але знаєш, це значно краще, ніж повзати по довбаному полігоні, протираючи собі дірки на штанях чи шкірі та стікаючи потом від нещадної спеки і при тому намагатися влучити в ціль з гвинтівки, яка заклинює 2 рази, а стріляє 1...
- Купляють наші булки? - перервав Валентин Борисович. Ці армійські спогади викликали в нього жахливий батхерт, хоч він сам і не служив. Можливо саме з цієї причини.
- Так, розкупили вже все, що я привіз. Ці розробники певне наші хлопці - чорний ринок в них явно зручніший за білий. Слухай, не маєш ще беушних компів? Я спочатку думав, що свої розпродам, а воно виявляється ажіотаж, поповнення будуть набирати.
- Та є один знайомий, туманно відповів Міклуха. - Але він тобі не сподобається, він відморожений. Якщо будеш з ним домовлятися, візьми літр хорошого самогону, інакше він тебе і слухати не хоче... А що командир твій?
- Спершу плювався, а зараз так підсів на ті електронні війни, що за вуха не відтягнеш. Пам'ятаєш, як я тобі вперше дзвонив, то якраз ввели оці військові звання? То командир вже генерала собі настріляв.
- Генерал це добре. Я тобі що скажу - шукай ще таких людей, як твій командир. І дивись уважно за дурниками всякими. Рекомендуй їм лотерею, але так ненав'язливо, щоб тебе потім не звинуватили. Будем. Маю ще справи.
- До зв'язку.

Можливо розробники були і дурні, але напевне дуже хитрі. Стільки очевидних пасток для дурнів поставили, наприклад лотерею: платиш гроші і можеш виграти ракету з самонаведенням чи там гранати у формі енгрі бьордс, чи й золотий батон. Шанси мізерні, ще менші ніж в ЛотоЗабаві, а народ ведеться, бо цікаво. А потім сидять без грошей і плачуться.
Цікаво, куди адміністрація діває все те золото, яке загрібає після конкурсів та батонів? І хто офіційно вважається власником цього ЕВМ, воно ж наче міжнародне, але розробники навряд чи космополіти. Гаразд, прийду додому і пошукаю, - подумав наостанок Міклуха,- а зараз до справи.
Міклуха відкрив засмальцьований нотатник із номерами усіх знайомих дилерів, які торгували чим тільки могли, і почав дзвонити.

[...далі буде...]

P.S. наступний матеріал вийде після того, як я отримаю 25 коментарів 😉
Приймаю пропозиції подальшого розвитку подій.

________________________________________________________________________________

для шаутів:
ЕЕ [частина 3]
https://www.erepublik.com/en/article/-3-5-2603134/1/20