З новим президентом, PoU! Інтерв’ю з UkrainischGuerilla

Day 2,858, 08:15 • Published in Ukraine Egypt • by Freyja Vanadis



У кого там що, а в нашій партії відбулися кадрові зміни. Внаслідок останніх виборів новим ПП став дуже неординарний персонаж із майже доісторичною датою реєстрації - жовтень 2009 року. Досі Ukrainisch Guerilla спробував себе чи не на всіх керівних цивільних та військових посадах в еУкраїні, окрім хіба що президентської (сподіваймося, це теж не за горами). У кожному разі його думка з будь-якого приводу завжди дуже цікава й вагома. Ми розмовляли про політичний модуль під час диктатури, про стратегії "золотої середини" і про швидку неминучість е-Майдану та відновлення демократії.


Фрейя: Почну традиційно – розкажи трохи про свого клона в РЖ.
Герилья: Психічно неврівноважена істота, що просиджує штані на механічному факультеті з метою отримання диплому. Головне, а то й можна сказати - вродженне хоббі – виведення із душевної рівноваги все і вся навколо, також полюбляю зловживати кавою та запасом міцності своїх барабанних перетинок. Колись напівпрофесійно розмахував карофітово-базальтовою пиловибивалкою, робив діри в диких пляшках та банках та вивчав методи влаштовування «аллах-бабах» в домашніх умовах, поки не осягнув «тщєтність битія(тм)».

Фрейя: Трохи про себе в грі, як ти вляпався в усе це і що тебе тут тримає майже 6 років?
Герилья: Історія банальна та абсолютно позбавлена романтики. Жив був один хлопець-капіталіст, який на ВК-ному симуляторі WallSt нарубав туєву хучу голосів. І жив був один хлопець пофігіст, якому капіталіст запропонував 15 голосів за регання в репі та досягнення 10 левела (тоді це займало коло тижня). І шось так вийшло, що пофігіст подумав – гайда клацну пару раз, може ті голоси якимось боком придадуться, і все заверті....
Як я уже казав – я істота психічно неврівноважена, і моя присутність тут, мабуть, один із доказів тому. Власне – а чому б і ні? Маєш собі такий непоганий соціальний екскреперимент, можна грабувати коровани іноді займатись своїм старим, майже забутим ремеслом – генеруванням тексту в несумісних із життям кількостях та забиванням баків у промисловій скалі. І мову свою рідну, може, так не забуду, бо останнім часом нею дуже рідко доводиться спілкуватись.

Фрейя: Чому саме ПоУ? Чи ти був у інших партіях?
Герилья: Активне політичне життя я почав десь у 2011 році, спочатку подався в УА НПУ (ті, що зараз НФ), але так як УАрмі та ЕМС були тоді не найліпшими друзяками, то довелося переміститися до МПУ (військова партія України, складалася в основному з армійців та архангелів). В кінці 2012 попав під «прокляття ПП МПУ» - тоді усі, хто ставали на цей відповідальний пост, незабаром врізали е-дуба.
Повставши із мавзолею, я спочатку думав пробудити древнє зло, але за відсутності сприятливих умов та критично малого проценту тих, що вижили (лише одинокий Робінзон-Квантум ослаблими руками тримав обвітрений стяг партії), пристав на пропозицію, від якої було важко відмовитись, та опинився в НВПУ. Поконгресменивши та пролоббіювавши курс на ВУ, пізніше я став жертвою непорозуміння під час виборів голови партії - так уже вийшло, що один кандидат на пост ПП пішов просити допомоги до «упорків», а інший відправився з чолобитною до Аресу, а моє небажання брати участь в цій феєрії обидві сторони сприйняли як лояльність до опонентів. Засмучено понуривши голову, я почимчикував у ПоУ, де сиділо більшість Уармійців, надавати моральну підтримку ЦерезаРу, що зазнавав модернізації Радіо та Чіпсів від Рамунолум. І ось, я тут уже майже рік.🙂 Атмосфера файна, люди веселі, чого ж іще хотіти може порядна людина?

Фрейя: Мене завжди смішить, коли на ПП, та й до Конгресу висуваються 20-левелники, яких навіть нема у партійних скайпчатах. При тому, що зробити політичну кар′єру в ереп нескладно, була б охота щось робити. Тим часом у ПП купа обов′язків, одні доки чого варті. Окрім того, ти йдеш на цей пост у, так би мовити, непростий час. Хоч е-вік поважний, але під диктатурою жити ще не доводилося. Чи не втратить у таких умовах сенс існування політичних партій? Герилья: Ну, мені частенько доводилось у РЖ брати на себе бразди правління, і в порівняння з тим, що мені, бува, попадалось – бути ПП ПоУ в теорії не так складно. Роботи з доками я наївся за каденцію в МінДемі та командирство в Уармі, звісно, це потребує ледь не буддистської витримки, та не смертельно.
Складно керувати там, де ніхто нічого не хоче робити, або де працівники із різних соціальних верств/мають різний світогляд або де крісло керівника дає якийсь особливий статус. ПоУ – це дружнє товариство людей з приблизно схожими перконаннями та інтересами, крісло ПП не робить мене спадкоємцем датської корони, та й власне будь-хто може легко опинитися на моєму місці. Хоча хтозна, життя мінливе.🙂 А диктатура – то явище тимчасове, а навіть якщо й затримається – політичні партії є непоганим плацдармом для руху опору.
Щодо висування 20-левельників – ні для кого, я думаю, не секрет, що у грі процвітає мультиводство, тому не факт, що то самостійні гравці. Але навіть якщо й так – новачком набагато легше маніпулювати та використовувати в своїх цілях, чим і користаються представники деяких політичних сил. Хоча й попадаються перспективні гравці, я можу згадати наприклад AwesomeBorys (який, на жаль, не прижився), та й власне усі були новачками, і якось починали.

Фрейя: Якщо вже заговорили про диктаторів, то ця тричленна триголова голова істота тобі добре знайома. Виглядає, що голови в неї доволі вузькочолі і зуби в них збереглися через один.  Першій голові узагалі, здається, не в голові, що тут відбувається, та й не дуже усе це цікаво. Друга голова, вийшовши з тукліку, взагалі заплуталася. То кинулася щось відроджувати, потім кричала, що вона усе тут будувала, а тепер їй цікавіше усе тут поламати.  Третя просто не дуже здорова, і це щось вроджене і, попри те, що вікове, то, знати, невиліковне. І навіть смайлика не поставиш, бо гріх. Як гадаєш, навіщо їм самим ця диктатура? Два тижні ловили фан самі від себе, потім протверезіли, чи що, і кинулись уряд формувати. Обожемой, і ці люди критикували Губку? 
Герилья: Емм, зараз мав би бути якийсь похабний жарт на тему комплексів диктаторів та втрачених тестикул одного МЮ, але то вже стало мейнстрімом. Про причини я уже балакав у своїй статті про корінь зла, тому, щоб не повторюватись – пройдуся по тому, що ми бачиме безпосередньо зараз.
Очікуваного фану не отримав ніхто – диктатуру взяли фактично без жодного опору, так як більшість були або у відпустці, або заціпеніли в захваті від каденції Губки. Лише один у полі воїн Швейк героїчно тримав оборону, але цього недостатньо, щоб сказати «ми утапілі еУкраїну в краві» - демократи просто потиснули плечами, сказали «Ну й муд**и», і пішли собі далі туклікати. Амбіції піонерів диктатури обмежувалися рівно взяттям медальки та показати «што ми сваіво дабілісь», і не дивно, що їх десятиденка була мертвою. Нинішні хунтани ще молоді та гарячі, тому в них є бажання трохи погратись у владу, ось ми й спостерігаємо якесь оживлення. А Губка лише став жертвою обставин – можна подумати, у нас до цього жодного разу не було президентів-туклікерів.🙂
І ще один нюанс: якщо уже докотилися, що ставите диктатуру – підберіть хоча б когось харизматичного, на кого принаймні буде любо дивитись. А то ставлять якихось зануд.🙂 Але з іншого боку – якби вони не були занудами, їм не довелось би брати владу силою.

Фрейя: Для мене великий парадокс у тому, що усіх трьох змогло об′єднати, а ще більший, що змусило об′єднатися навколо них МЮ, в яких нібито не бракує адеквату. Я бачу в прихильників диктатури одну спільну рису -- кожен наперед закладає, що хтось у грі зайвий, і питання лиш у тому, хто мусить звідси піти – чи «нуби», чи основний дамаг. До концепції золотої середини ніхто чомусь не додумався: це коли до дамагу і великого досвіду періодично доплюсовуються свіжа кров і свіжі мізки. А ти бачиш стратегію без поляризації, за якою комфортно грати зможе кожен?



Герилья: Ех, мабуть, водночас найсмішніше та найжалюгідніше видовище – це те, коли хтось хвалиться своїм дамагом і використовує це як аргумент у політичних дискусіях. Друзі мої, якщо ви такі всі досвідчені, а всі навколо – нуби, то ви краще за мене маєте знати, які дамаги ходять у нашому е-Світі. Он в рейтинзі топ-файтерів повно народу, що вдень заливає стільки, скільки українське топ-МЮ витискає із себе за тиждень. Ба більше – он свого часу лише Ресест, Панда, Павал Гава та я стабільно видавали в тиждень коло 1.5-2 лярдів дамагу на кожного, правда от прикрість, ми не кричали про це на кожному кутку і не казали всім на нас молитись🙂 (хіба ресест може трохи грішив).
Я не втомлюсь повторювати, що ця гра в першу чергу СОЦІАЛЬНА, а кнопка «файт» є лише вбогим довіском, тому головний ресурс тут – людський. Сильні акки можна купити, гроші – задонатити чи нафармити з мультів, дамаг можна купити за КО, а от людей які б цим займались треба шукати і вдень і вночі.
Будемо реалістами – нас он навіть Рашка випиляла. Нам потрібні або мастеркарди, що вливатимуть сюди тонни реалу, або дипломати в яких язик до підлоги. Перші зважаючи на ситуацію в РЖ нам недоступні – я не маю звички рахувати чужі гроші, але по моїм прикидкам топ-гравці ерепи тут витрачають суми, на які можна було б купити пару десятків гарних іграшок під .338 Lapua Magnum для ДУК ПС. Тому для нас лишається лише 2 варіант – дипломатія та культура. Але на жаль, як ти помітила, вінценосні дамагонаносці не вважають за людей усіх, хто має слабший аккаунт як в них. Як щось змінити? Тут ми боремося не з грою, а з самим дияволом - людською пихою та гординею, тому просто так цього не позбудешся.


Фрейя: Мені ця ситуація трохи нагадує настрої в рж-суспільстві після перемоги Януковича. Один публіцист закликав тоді просто жити своїм життям і вдавати що влади не існує. Їх нема. Офіціанти не обслуговують, таксисти не возять, повії не дають, якось так.  Але з Януковича хоч поржати щодня було можна. А тут стало ще нудніше, ніж було. Яка стратегія, на твою думку, сьогодні правильніша? Ігноримо і жуємо попкорн чи ігноримо і будуємо паралельні урядові та політичні структури, як це роблять Швейк з командою на державному рівні і як це плануємо робити ми в ПоУ? Тобто і ювілей партії у жовтні відсвяткуємо, в до Конгресу підемо, і всі партійні підрозділі збережемо. А там раптом е-Майдан, а в нас усе працює і квітне.
Герилья: Як я уже казав – наші «диктатори» просто не підходять на цю роль – вони не добрі чи погані, а просто не підходять, так само, як Губка не міг бути президентом. І звідси такий застій – єдина надія, що Фред потім щось придумає, жеби люд повеселити.
Ігнором ФАС не налякаєш, їх он плебісцитом у плавання висилали свого часу, Арес вважатиме, що це все заздрощі, бо вони ж таки всім довели, що не маленьке МЮ, УАрмі, може ,спочатку засмутить, але потім вони ще подадуть це як страждання за ідею. Але загалом можна спробувати. (як у пісні Фліт – «хоч від нього тікай, все ж потрапиш кудись).
Падіння диктатури неминуче, з детермінацією 2+ втримати владу буде важко, питання – чи захочуть вони поновлювати цю радість. Так че інакше, слід все-одно займатися кадровою політикою, вчити новачків уму-розуму та намагатися самостійно налагоджувати звязки з різноманітними іноземними організаціями – ставити хрест на державі лише через те, що купка заколотників захотіла погратись у царів якось не тру.
Говорячи словами класика – «треба брити ліпату і гадувать сім*ю». Ідеального рецепту не існує, але можна спробувати щось наварганити.

Фрейя: То буде е-Майдан? 😉

Герилья: Як я казав – проти детермінації 2+ бити дуже важко, та й власне диктаторам може просто набриднути. Хоча, звісно, у виховних цілях можна було б спробувати почати це діло раніше, позбавивши когось медальки, але здоровий глузд підказує, що чийсь смуток не вартий таких потужних вливань.
Завданням тих, хто прийде до влади, коли диктатура впаде, буде своїм прикладом «показати клас», щоб на контрасті люди побачили, що добре, а що погано. Інакше ми будемо проходити через таке частіше, ніж хотілось би.

Антиняшки. Кожна диктатура впаде - це історична аксіома, а доля кожного диктатора прописана в історії заздалегідь.




І трохи реклами: Членство в PoU це:
* Щоденна підтримка для усіх партійців,
* Скайп-чат , де можна комфортно спілкуватись і діставати відповіді на всі запитання з розвитку,
*Програма розвитку партійців ,
а також
програма партійного кредитування, допомога в проходженні журналістських місій, оренда партійної зброярні, призові вікторини та конкурси, радіо "Патріоти" та багато-багато іншого.

Ми дуже згуртовані, веселі й товариські без огляду на вік, місце проживання та особисті рж-позиції.

PoU — це твій правильний вибір! Разом до розвитку та фану!