[MoC] Орел наш...

Day 2,678, 13:23 • Published in Ukraine Ukraine • by Ministry of Culture








У цьому випуску Мінкульт хоче трохи поговорити про творчість російських (уже полетіли не надто свіжі помідори у наш бік за пропаганду і насадження ворожої літератури) письменників-фантастів братів Стругацьких. І хоча їхні твори прийнято відносити до фантастики, але самі письменники вважали, що їхню творчість слід відносити до реалістичної фантастики, адже предметом їхнього інтересу були не розвиток техніки і технологій майбутнього чи підкорення космосу, а людина.
Книги братів Стругацьких – це не просто література, а філософія, причому ще далеко не до кінця зрозуміла, розгадана читачем. В їхніх творах заховано немало таємниць про людину, її буття, таємниць, якими вони не мають право ділитися через неготовність соціуму, як вважали самі письменники.
Одним з найкращих, як на нас, творів братів Стругацьких є роман „Важко бути богом”, особливо коли врахувати, що за останні роки цей роман набув величезної актуальності. Це торкається як суспільного устрою, так і окремих особистостей, яких періодично виносить на вершину соціальної піраміди. Та для чого багато говорити, краще дамо слово письменникам.




Дон Реба, дон Реба! Не високий, але й не низенький, не товстий і не худий, волосся має не густе, але й далеко не лисий. Рухи його не різкі, але й не повільні, з обличчям, що не запам’ятовується. Яке схоже одразу на тисячі лиць. Вічливий, галантний с дамами, уважний співбесідник, який втім не сяяв ніякими особлими думками…
Три роки тому він виринув з якихось запліснявілих підвалів палацової канцелярії, дрібний, непомітний чиновник, догідливий, бліденький, навіть якийсь синюватий. Потім тодішній перший міністр був раптом арештований і страчений, загинули під тортурами декілька одурілих від жаху, нічого не розуміючих вельмож, і ніби на трупах виріс велетенський блідим грибом цей чіпкий, нещадний геній посередності. Він ніхто. Він нізвідки. Це не могутній розум при слабкому володарю, яких знала історія, не велика і страшна людина, що віддає все життя своє ідеї боротьби за об’єднання країни в ім’я автократії. Це не золотолюб-врємєнщик, що думає лише про золото і жінок, який убиває направо і наліво заради влади і пануючий, щоб убивати. Пошепки навіть подейкують, що він зовсім не дон Реба, що дон Реба - зовсім інша людина, а цей Бог знає хто, перевертень, двійник, підкидько.
Щоб він не задумав, все провалювалось. Він натравив одне на одного два впливових роди у королівстві, щоб ослабити їх і почати широкий наступ на баронство. Але роди примирились, під передзвін кубків проголосили вічний союз і відхопили у короля величенький шмат землі, що споконвіку належав Тоцам Арканарським. Він оголосив війну Ірукану, сам повів армію до кордону, потопив її болотах, розгубив в лісах, кинув все напризволяще і втік назад в Арканар. Завдяки зусиллям дона Гуга, про якого він звісно не підозрював, йому вдалося добитись у герцога Іруканського миру – ціною двох прикордонних міст, а потім королю прийшлося вишкрібати до дна спустілу казну, щоб боротися з селянськими повстаннями, що охопили всю країну. За такі помилки любий інший міністр був би підвішений за ноги на верхівці Веселої Башти, але дон Реба якимось чином лишився у силі.
Він скасував міністерства, що відали освітою і добробутом, заснував міністерство охорони корони, зняв з урядових постів родову аристократію і небагатьох учених, остаточно розвалив економіку, написав трактат „Про скотську сутність землевласника”, і нарешті, рік назад організував „охоронну гвардію” – „Сірі роти”. За Гітлером стояли монополії. За доном Ребою не стояв ніхто, і було очевидно, що штурмовики в решті решт зжеруть його як муху. Але він продовжував крутити і вертіти, нагромаджувати безглуздість на безглуздість, викручувався, ніби намагався обдурити самого себе, ніби не знаючи нічого окрім параноїчної задачі – знищувати культуру.
Тепер же йому для чогось знадобився Будах. Знову безглуздя. Знову якийсь дикий фінт. Будах – книжник. Книжника – на палю. З шумом, з помпою, щоб всі знали. Але шуму і помпи нема. Значить, потрібен живий Будах. Для чого? Не настільки ж дон Реба дурень, щоб мати надію примусити Будаха працювати на себе? А може дурень? А може дон Реба просто немудрий і удатний інтриган, котрий і сам толком не знає, чого хоче, з хитрим виглядом граючи вар’ята у всіх на очах?



Життя час від часу виносить на поверхню і дає геніям посередності взяти владу до своїх рук, а сірості можливість нищити все, що яскраве, бо єдиний колір, який вони сприймають – сірий, все, що світло, бо воно дратує їхнє „сліпе” око, все, що непересічність, бо вищим від пана Посередності не може бути ніхто, все, що прояв високого духу, бо самі не мають...
Одначе їхнє правління ніколи не буває довгим. Бо в житті рано чи піздно відновиться справедливість, будь то хвороба, нещасний випадок чи рука месника.





ДЛЯ ШАУТІВ
[MoC] Орел наш...
http://www.erepublik.com/uk/article/-moc-1-2508009/1/20