[MoC] Новий день календаря + жалобна роздача.

Day 2,649, 05:10 • Published in Ukraine Ukraine • by Ministry of Culture







20-го лютого український історичний календар поповнився двома новими датами: "2014, 1 рік тому на Інститутській вулиці в Києві були розстріляні активісти Євромайдану. Загиблих загалом назвали „Небесною сотнею”. Другий запис: „Початок російсько-української війни”. Цікаво, що він був ще позавчора, цей другий запис, сьогодні вже його політкоректно прибрали.

Що ж, поставимо і ми свою свічку за тих, хто загинув за Україну в черговій війні.

Героям Небесної Сотні [Гей,пливе кача]: https://www.youtube.com/watch?v=KIW3MJZz5Oc

І нагадаємо, як воно було, для тих хто вже забув, або й не бачив:

Відео розстрілу активістів Майдану снайперами: https://www.youtube.com/watch?v=xWEzf4zV5UM





Час невпинно несеться уперед, і ми часто не помічаємо, як швидко проминають дні, місяці а то й роки... Мільйони людських життів, їх піднесення та падіння, подвиги та зради, щастя та страждання назавжди поховані у безмежних пісках часу.

У це важко повірити, але уже рік наша країна знаходиться у стані неоголошеної війни. Власне, вона тривала споконвіку, боротьба українського народу за право на життя, але на жаль очі більшості із нас відкрились надто дорогою ціною, і як це не прикро визнавати - надто пізно. Одурманені казками про "братні стосунки" та по-дитячому наївною вірою в людяність катів, ми в черговий раз отримали кинджала у спину.


Майже як чверть століття назад нам був наданий шанс нарешті дихнути повітрям свободи, після 70-річного ув’язнення у найкривавішій та найбезжальнішій тюрмі народів, покликаній знищити будь яку національну та особисту свідомість, перетворивши мільйони людей на бездумних рабів, машин, що мали б працювати на благо керівного класу - комуністичної партії. Так у нас був шанс нарешті, після стількох років неволі збудувати свій дім на нашій землі.

В’язню, що десятиліттями сидів у казематі не бачачи Божого світу, болючими та вже незвичними здаються сонячні промені. На жаль, страх перед невідомим, рабський страх перед владою та можливо відсутність освіти заставили наш народ здійснити фатальну помилку - замість щирих націоналістів, що своєю кров’ю виборювали нашу свободу та зберігали нашу культуру, яку так сильно хотіли знищити окупанти, лишили біля влади вчорашніх. Вчергове повторилось те, що відбувалось і в 20-х роках 20 століття і раніше.


Ми втратили свою зброю, промисловість, і що найстрашніше - все менше й менше людей вірило у світле майбутнє. А репресивна система, що залишилась нам у спадок, продовжувала знищувати патріотів у темних застінках міліцейських відділків.

Ми кілька разів намагались скидати ярмо. Та на жаль - безуспішно. Кримінальний клан, що як паразит присмоктався до тіла нашої держави, все одно врешті-решт отримував перемогу над нашим короткозорим та наївним народом, що бачив лише верхівку айсберга.


І, ціною сотень життів на Майдані, коли українцям здалося, що нарешті перемогли свого тирана, проти нас почали воювати уже відкрито, і у більшості людей нарешті відкрились очі хоча б на частину жорстокої правди.

Так друзі мої, ще 2 роки назад багато хто глузував з тих, хто казав про можливість агресії з боку Росії, твердячи мантру "мибрацкієнароди". І для багатьох події, що почали відбуватись згодом стали справжнім шоком.


А війна готувалася довго. Ідея з "Пісуаром" (південна і східна Українська республіка" зародилась ще у 2004 році. Існували сотні партій та організацій на кшталт "Русского Блока", та навіть прапорці сучасних лугандонів почали миготіти ще в 2007 році. Анексія Криму була закладена ще на початку 90-х, а активні дії по її реалізації почали відбуватись в 2012-му, ще при владі вірнопідданого Кремлю Януковича.

І ось, рік назад це сталося - ніби з-під землі з’явилися сотні озброєних до зубів "зелених чоловічків", які спочатку захопили Крим, а потім почали війну на Донбасі. Тих, що купили "Буратіно" та Т72 у крамничці, і здатні мітотично розмножуватись.


Вже рік триває кровопролиття, і сотні смертей в боротьбі з режимом загубились серед тисяч смертей у боротьбі із одвічним ворогом. Світ як завжди, висловлює стурбованість, боязко виглядаючи з-за кутка та вчергове спостерігаючи як українців нищать. І вчергове ми привели до влади зрадників, що допомагають ворогу чинити над нами розправу.

Може досить? Може ми нарешті вирвемося з того зачарованого кола із регулярного наступання на ті ж самі граблі? Може ми нарешті позбудемось від ілюзій щодо усіляких братських народів? Може, нарешті, ми викинемо з крісел поплічників наших ворогів, та збудуємо власну державу?


Мрії стають реальністю, якщо в них повірити. Та на жаль, важко вірити у прекрасне серед річок крові та сотень розбитих доль. Час стирає усе, та дамо прожити довше хоча б у пам’яті тим, що пожертвували собою за те щоб ми прожили довше у справжньому світі. Згадаймо ті чисті та щирі душі, що загинули у боротьбі за нашу свободу...


Мандри, "Не спи моя рідна земля": https://www.youtube.com/watch?v=M4RF4Jsquxs






У зв’язку з річницею подій оголошується жалобна роздача, кожен вот – булочок на 250 хп.

Нагадуємо, що ці та інші статті в повному або й розширеному обсязі дублюються і в "Підпільному Мінкульті"



ДЛЯ ШАУТІВ:
[MoC] Новий день календаря + жалобна роздача.
http://www.erepublik.com/uk/article/-moc-1-2499089/1/20