Join the new world

Велика кімната, вщент заповнена димом від цигарок, на підлозі дубова дошка, залишилась ще з часів тих «заводы– рабочим, земля – колхозам». Величезні двері оббиті шкірою невбитої тварини, виробництва «Фабрика имени Л.», вікна до стелі, що виходять на порожню ледве освітлювану вулицю. Тобто, класичне таке партійне бюро, яке хіба що можна побачити в якомусь фільмі про часи, коли «небо было голубое, трава зеленее…».

Скрип, відкриваються двері, на огляд завсідників заходить молода людина: костюм на три ґудзика, краватка, шкіряний портфель, окуляри в модній оправі…

- Ну справжній йолуп…
- Тихіше Ви, злякаєте, а нам хоч якась забавка буде…Молодий чоловіче, Ви до кого?
- Новенький, удивит или как всегда…

Молодий партієць був ошелешений, він уявляв собі зовсім іншою штаб-квартиру Партії в передвиборчий час. А тут щось страшне: напівпорожня кімната, в якій з десяток чоловік, та й працює з них лише двоє, від диму цигарок дихати важче ніж в газовій камері, на столі стоїть недопита пляшка червоного, декілька порожніх валяються вже в кутку, якийсь неприязний чоловік закинувши ноги на стіл питає «ви до кого?».

- Я до президента Партії, - відповідає трішки невпевнено, але досить гучно, щоб його почули.
- А, тоді Вам в кінець кімнати, он туди, - лінивим рухом голови вказує на стіл в кутку кімнати.

Зрадівши, що за столом сидить один із тих двох, хто тут працює, молодик попрямував до Президента.

- Доброго вечора, пане Президенте.
- Доброго, - не піднімаючи голови відповідає досить змучений чоловік.
- Я хочу стати активним членом нашої партії.
- Добре.
- Я хочу балотуватися до Конгресу від нашої Партії.
- Не кричіть, я Вас добре чую, не бачите, люди працюють.
- Вибачте, але мені здалося, що ніхто вже не працює…
- Багато ти розумієш, щойно увійшов, а вже робиш висновки.
- Вибачте, я не хотів нікого образити. Я розумію, що я не маю досвіду, але Ви можете бути впевнені, від мене буде багато користі…
- Можливо
- Я вже навіть передвиборчу агітаційну листівку підготував, ось послухайте
- Даа… - а в думках лише одне, «ну звідки ти взявся на мою голову»
- Я обіцяю працювати на інтереси Держави, знизити податки, повернути території…
- Зрозуміло, достатньо.
- То що Ви скажете, Ви внесете мене в списки кандидатів до Конгресу.
- Я поміркую, а зараз йдіть, в ранці списки будуть готові.

Задоволений своїм виступом, впевнений в новизні своїх ідей, в силах все змінити, з гордо піднятою головою молодий чоловік покидав кімнату, не забувши при цьому перечепитись за кіпу листівок, що лежали на підлозі.

- Аккуратней, смотрите под ноги, Вы нам нужны целым и невредимым, - пролунав голос з того ж кута, де за столом сидів неприязний чоловік, що зустрів молодого чоловіка.

Щойно закрилися двері в кімнаті одразу видихнули декілька чоловік.

- Нда, ще один.
- І що скажете, що будемо робити, візьмемо до Конгресу?
- І звідки вони такі беруться, на заводі їх роблять чи що, хоча б текст їм інший писали.
- Не на заводе, а в высшей школе политики, в Китае, q7.
- Кью що?
- q7 – самый современный и инновационный центр, лучшие показатели производимости, не хуже европейских.
- Я б Ваш кью сім знаєте що… не потрібен нам цей конвеєр. А як же індивідуальність, креативність, а як же притаманні нам: велич поглядів…
- Папрошу, Вы забываетесь, величие и широта взглядов – это исконно русское.
- Тьфу ти, і тут москалі свиню підклали.

«Разом нас багато, нас не подолати…»

- Це ще що за галас на вулиці?
- Та то смута, пане Президенте. На майдані коло бані революція іде.
- «Коло церкви», не правильно Вы стих цитируете.
- В нашому випадку – коло бані, бо завтра доведеться або дупи милити, або швидко змивати одну фарбу, та перефарбовуватися в іншу.
- Ну то таке, з тим потім розберемось, а с хлопцем то що робити, будемо брати?
- Беріть, пане Президенте, попрацює, дурощі оті китайські з голови викине, так може і людиною нормальною стане.
- Паддерживаю.
- Ну от і добре, тоді внесу його до списку.