[Flying ax] Лист від дєрзкого, або пацани к успєху йдуть.

Day 1,782, 14:21 • Published in Ukraine Ukraine • by Taras Zasnovnyk


Давно я не отримував листів від поціновувачів мистецтва та членів фан-клубу… Але кілька днів тому дамбу прорвало, і я маю честь опублікувати для шанованої публіки послання. Послання типового гопніка-ботовода.



«Здраствуйте. Пишу вам дєрзке пісьмо, бо я сам очень дєрзкий а в жизні ще дєрзкіший.

Так случилось що паддєрживать іміж в жизні проще. Там я просто їбашу помижочі, і дєржу удар а также красівих дєвушек за зад. Але послє однієї удачної драки с іспользованієм підручних срєдств , я получив травму основанія черепа мантіровкою, і довго був прикован к пастєлі. За той час я научілся писать, читать і прєдкі купілі мнє ноутбук. Сначала я просто лістал парнасайти і другіє сайти, але вдруг рєзко і чотко понял що і в інтернетах можна бути дєрзким парнєм, молодити тьолочок і наводити страх на лохів і всяких батанів в окулярах.

Ітак я зарегістріравался в рєспублікє, а згодом стал прєзідєнтом. Але про всьо по очереді…

Своїм павєдєнієм я заставіл уважать себе з пєрвих днєй присутності в ігрє. Я канкрєтна всєгда атвєчал за базар, опускал всяких уродів і жил по панятіях уліци. Многіє за мною патянулісь, вєдь оні панімалі що лучче бути в тєні такого чєла, чем купатся в своїй лічнай крові. Так я і мої паддєльнікі створили реальну партію, жили по пастановах і нагібалі всєх навколо, но нашлісь уроди які рєшилі шо іменно оні могут помешать нам на путі к успєху.

Сначала я предположил що нармальний базар рєшит це недоразумєніє, но потім понял шо рібята не із панятлівих і начінают дєрзіть в атвєтку. Так начался глабальний двіж. Как говорять «в дракє їблом не щолкай», і ми не щолкалі. Главною зброєю ми, панятно, обрали ботів, но була также використана мутка з запугіванієм, прєдложеніями встрєтіться і угрозами вичислить по айпі. По панятним причинам наші апанєнти сиканули падєхать по оставленому адресу на райончік, і даже перезвонити по указаному телефону сиканули, но ці падонки начали іспользовати наше главне оружиє. Терпіти такой бєзпрєдел я не міг, і була дана команда мабілізіравать всі сили шоб падавіть і унічтожить в зародише саму мисль о попитках масового батаводства.

«Ета наша карова і ми єйо доїм!» Такой був наш дєвіз.

Карочє, ета кривава гебня була жестока і безпощадна. Полягло многа наших і іхніх, но ми всетакі доказалі і показалі гдє находітся їх місце. І оно біля параші!

Доказивая свою правоту нада патєрять страх, бути как пітбуль пачуствававший вкус крові. Я і мая каманда завжди діяли іменно так, байци що полягли у битвах стали героями і респект їм та уважуха, в наших серцах їх подвіг останеться не забутим!

Я кажись доступно даже для повних даунів обяснив причини і паслєдствія любих рєзких двіженій в нашу сторону. Шоб такоє больше не павтарілась я хочу предупрєдіть каждого – ваша дєрзость буде наказана. Каждий умиється собственной кровю і буде опущен по панятіях. В цей ігрє ми іграєм в свою ігру і не потерпим шоб усякі лохи і бидло нам стаяло на дорозі.

Ми ідьом к успєху, вася!»



(отримано 04.10.2012року)

Якщо хто не зрозумів – вони йдуть до успіху, і просять не заважати.