[Flying ax] Стратегічне про*обування полімерів, або нездійснені хитроплани.

Day 1,758, 09:55 • Published in Ukraine Ukraine • by Taras Zasnovnyk


Є така ху*ня – методи досягнення цілі. Бізнесмени це якось розумно називають, типу «стратегічне планування діяльності». Поправте…

Надихавшись озоном ЮБК і отримавши печію від їх «чудових» чебуреків і «медовай пахлавьі», вбив і другого зайку – відпочив від щоденного споглядання інтерфейсу еРепи з до болі знайомими фейсами юнаків та юнок нашої пісочниці.
Так от, окинувши посвіжівши поглядом всю цю купу різнорідного матеріалу (не уточнюватиму консистенції), знайшов собі ідею для публікації.



Ммм… Не варто чекати якогось мегоололо, швидше це буде писанина в КОстайлі (але не настільки унила як у Ксєні чи вельмишановних нубіків).

Питання.
Усі ми усвідомлюємо що граємо у стратегічну забавку?

Риторично. Звісно, палки у колеса ставлять різні пед*расти типу рудмінів, своїми перманентними змінами підтасовуючи колоду на користь одних чи інших. Але з іншого боку це лишень додає інтриги та вносить дисбаланс у розклади хитропланщиків. Так-от, плануючи щось кожен гравець замислюється : «А якого результату я чекаю від досягнення цієї цілі?».
Нехай хтось із учасників вищого політичного, дипломатичного, військового ешелону життя нашого комюніті останніх років скаже - чи мав він ПЛАН на час своєї діяльності? І навіть якщо мав але не встиг досягти – чи прагнув він залучити до його досягнення наступників?
Сліпі кошенята. Навіть не так… Сліпі, засрані кошенята.



Декілька прикладів.

Перший.
Війна з москалями. Х*й мене хтось переконає що бейбі-бум був запланований тодішніми реалізаторами ідеї спалення москви. Це чисто спонтанний крок , «народний» експромт. Навіть не обговорюється.

І добре що знайшлись ентузіасти що спромоглись на такий результат. Наслідки війни без ББ були б набагато плачевнішими ніж місячна окупація 4х регіонів і зіпсуті відносини з альянсом.

А от запланувавши все наперед, можна було-б влаштувати дві хвилі якісного припливу новачків. Перша – спамом ДО війни, і друга вже під час. Ми б отримали людей підготовлених хоч мінімально і тягли б перший та другий дивізіон від початку бойових дій. А головне – ці люди не розповзлись би від нудьги одразу після завершення перших невдалих битв. Держава , у свою чергу, мала б можливість сформувати фонд для допомоги нубам, а не витрачатись на саплаї у програних/виграшних битвах із молдаванами… Коротше, після бою кулаками не махають, але факт фейлу очевидний. І я реготатиму у обличчя кожному хто скаже що заслуга бебі-буму належить владі. Дякуйте Скорпу і ще купці спамерів.



Ще приклад.

Дипломатія Хрома , Ксєні, і послідовників.
Це , перепрошую, розвага для любителів страпону…
Коли ми мали результат, і нам реально допомагали союзники? Я знаю два таких випадки і це був час розквіту еУкраїни. Перший – Тарасій що заї*ав усіх в ЕДЕНі і особливо болгар своїм тролінгом і аферами. Пізніше результатами такої політики ще місяць користувався ДонКін. Другий – Кітті, але тут нюанси лише для посвячених))). Про що це говорить? Діяти треба НЕСТАНДАРТНО, і ху*ню пише наш МЗС коли вважає що лише тупе вбивання тонн дамагу за Францію , плазування і виконання всіх наказів ЕДЕНу у стійці «струнко» нам дасть результат. Ніколи!

Якщо ми не будемо наглими, якщо у нас в МЗС не буде людини що здатна взяти за горлянку чи за яйця(у окремих випадках) бюрократів альянсу, використовувати і пряник і ремінь – будемо й далі смоктати сушку.

Але головне – у нашого зовполіту повинно бути пропрацьовано стратегічну програму на пів року, хоча б. Щоб кожен міністр знав як, з ким і про що домовлятись незалежно від зміни влади. Можливий навіть варіант «довічного» наглядача з когорти нейтральних олдфагів, у функції котрого увійшло б слідкування за дотриманням приписок і домовленостей. Це складно реалізувати, але можливо. Принаймні не публічно))



І насамкінець, третій приклад.

Координація.
Це слово викликає посмішку у одних, і бажання вбитись у інших. У нас ніколи не було координації. Ніколи.

У нас є героїзм, коли після 10ти невдалих спроб РВшнути регіон ми героїчно знищуємо місячний стратегічний запас усього, і тішимось ,як діти ,перемозі. Часто пірровій…

Координація відсутня через лінь. І через тупих , впоротих чиновників.
Взагалі ці обов’язки треба розділити між усіма командирами , і нехай кожен з них має частинку відповідальності за свій загін/МЮ. Не варто робити секретом наші операції (механіка не дозволяє), навпаки – побрязкати зброєю, сповістити максимум людей через статті , шаути і чати…

Якщо б, до прикладу, я знав про приблизний початок кожного нашого РВ – підіймав б у норвегії та швеції на дві-три години раніше. Нехай москалі злиють там хп по ДО, а тоді заряджати на 1200хп з перших раундів. Практика показує що маючи стартову перевагу у 20-30 очок ми , пізніше, виграємо битви за рахунок 1-3 дивізіонів. Ми б відбили регіони з першої спроби, і витратили у рази менше ресурсів. Це елементарні речі, і їх не складно виконувати якщо не впорюватись.

Влада завжди не буде подобатись половині народу, тому накази повинні йти від тих кому довіряють. Не закріплюючи раунди за МЮ, а діючи по плану на кожну окрему битву складеному штабом. Це цікаво, це стратегічне планування, де у кожного буде своя часточка обов’язку. І не потрібно буде істерик у шаутах, саплаїв при рахунку 78-82 і перекидання вини з одних на інших. Просто нехай цим займаються ті кому не лінь, не впадло, не РЖ…



Я розумію що пишу про здійснені речі, пост-фактум. Але про це потрібно комусь написати, аби зробити висновки, аби навчитись планувати у майбутньому наперед, а не плескати себе по лобі: «це ж елементарно, Ватсон!».

І тоді ми почнемо досягати цілей ЗАПЛАНОВАНИХ, а не боротись з наслідками ЧУЖИХ хитропланів та перемог. А колись може навіть і Москву спалимо…

І наостанок - гола правда.