[Міс еУкраїна] Ну шьо вам рассказать за Магадан?

Day 2,945, 08:11 • Published in Ukraine Japan • by Povitrulya


Теекс, конкурс. Самі розумієте, ні про які конкурси місів не думала, (адже всім відома феноменальна Повітрулина скромність, та й не міс вона а дух), і не збиралась приймати в них участь, диктатурні вони чи ні. Але… Такий вот собі Глоктар9, спокусник, користуючись правами давнього друга таки доколупав. А я звикла друзям допомагати по мірі можливості. То ж приступимо. Десь чогось слова із старої совковськохї пісні в голові крутяться. Як там воно...


- Ну шьо вам рассказать за Магадан? На острове хорошая погода...
Ой, шось не то....
- Ну шо тебе сказать про Сахалін? На острове нормальная погода.
Нє, знов шось не то. Та і яке, врешті, кому діло до того Сахаліна-Магадана і його погоди?
- Так що вам розповість про Повітрулю?

А нашо вам щось знати про ту Повітрулю? Кому треба, ті й так знають. Хоча... Якщо вже взялися це читати, то бочки не котити, тапками не кидати. Йад може й вітається, але кадаверин не підсовувати, на вулицях і так зомбаків забагато. На крайняк тедратодоксин можна, особливо в фугуподібному вигляді...



Ну так от... Була собі така Нявка (Ілємска), набридло їй сидіти на вершечку Яйка (Ілємського) і скотилась вона з нього одного літнього дня в пошуках пригод. Ну не вся вона (Нявка) шукала пригод, а тільки певна частина її тіла. Але так як та частина без всього іншого пересуватись не могла, то подалась вся Нявка регатись в еРепаблік (Плутівський). Щоправда то недовго тривало, бо сатрапи містера Плуто її швиденько того... Як чугайстери (Дьяченкові)*.

Поширяв-поширяв безтілесний і безстатевий дух над компиком, а потім взяв, і знов потягнувся до кніпочки „Рег”. Інерція – страшна штука, тому дух взяв, і втілився в не менш відому особу української міфології - повітрулю. Змінив, так би мовити, середовище існування, або роди військ – з наземних у повітряні. Треба ж хоч щось різноманітнити, бо зовсім скучно існувати стане.



Ну, далі всяко було. Пізнала багато хороших (і не дуже), цікавих (і не дуже) людей, обзавелася морем друзів, поміняла „Арес” на „Українських Архангелів”, перед тим постукавши у „Вовка”, пролітаючи в темряві над Рєпою випадково сотворила дочірній загін “Українських Архангелів” - „Молоді архангели України”, відучилась два курси в еУніверситеті (цікаво було, шкода що ліквідували), трішки казочки пописувала і з народом флудила. На пару місяців окупувала Мінкульт, де вела шалену боротьбу з ватниками за українську історію і духовність в моєму розумінні того слова. Звісно, це не всім подобалось, бо хліба і видовищ таки було не густо. І ватники підсмалені шипіли, та стукали містеру Плуто та його сатрапам, аж довелося за прикладом наших дідів з УПА організовувати Підпільний Мінкульт. Весело було загалом.




Потім так сталося, що налетіли вітри злії, і пообламали трішки крила білії. Та й померла (поки-що епомерла) Повітруля. Щоправда через деякий час до її етрупика була застосована дефібриляція у вигляді Диктатури. Тому зібрала Повітруля свої манатки, які ще лишились, і, згадуючи на льоту катакану з хіраганою та пару десятків кандзі початкового шкільного рівня, перебралась до еЯпонії, в надії стати там жрицею храму Інарі, в Камакурі.



Чесно скажу, повертатись сюди не збиралась, якби не... Корчабон, Фред, Басаєв, УкраїніанГверілья, Робікк та багато інших з тих старих друзів (перепрошую що не згадую поіменно, але ви всі в моїй пам’яті та серці), які таки доклали немалих зусиль, щоб воскресити Повітрульку. До цього часу не вкурю, і нашо їм та біда?

Потім ще купа УАрмійців лагідно та мужньо підхопили, щоб не впала на перших кроках. Щоправда спочатку замість Повітрулі явився містеру Аллу Фантом (Перший), який вже згодом став нагадувати чи то ласку, чи вовчицю - хз. Може тепер і до Повітрулі черга дійде. Принаймні за наполяганням Вови2014 та Годріка розшукала закинутий наш “МАУ” та на його базі спробуємо відновити загін в пам’ять про Інарі, ну і для любителів аніме звісно. Анімешники всіх країн та загонів – єднаймося .



Але містер Алл таки про Повітрулю вимагає. Ну що ще вам розповісти про це дике створіння?
Характер свавільний, бунтівний. Мабуть даєтсья в знаки гримуча суміш в крові: по батькові польська шляхта (Львівщина), по матері - реєстрове козацтво (Миколаївщина).

Не переношу комунізм, рашизм, гуманізм, пацифізм, та й всі інші ізми.
Як створіння вільне, ціную свою свободу, і чужу також. Хоча, як кажуть американці, ваша свобода махати кулаками закінчуєтсья на відстані ярду** до мого носа.

Разом з братом колекціонувала скляні фігурки, фотоапарати, страйкбольні репліки вогнепальної зброї, рухомий та нерухомий склад дитячої залізниці Piko. Зараз, мабуть, вже нічого не колекціоную, надто воно все “дешево”, та й частину розпродати довелось.

Музику слухаю різну, надаю перевагу інструменталці та бардівській пісні. Не люблю важкого року, репу та джазу.
Із спорту колись пару років займалась фехтуванням на шаблях і кульовою стрільбою.

Що ще? Це звісно аніме, бродіння по різним гущавинам лісистим або промзонам безлюдним, пострілушки, фотки (не плутати з селфі, дуже надіюсь, що патик для селфі мені тут не вручать – віддам назад). Ну і трішки залізниці, флоту, авіації, історії, літератури. Книжки читати люблю, що є то є. І смачно попоїсти. Надивившись аніме “В пошуках божественого рецепта” навіть намагаюсь щось приготувати сама. Корисна штука те аніме.



А щее? Нє, баста карапузіки. Не біографію ж вам розповідати – народилась, хрестилась – в школу пішла. Кому та біографія цікава? Це навіть мені скучно писати, то ж тим скучніше читати буде. Та й окрім того...











Хтось не зацінив? Тоді я іду до (по) вас...







* Маєтсья на увазі роман С/М Дьяченко “Відьмина доба”.

** Близько метра, точніше 0,9144 м.


ДЛЯ ШАУТІВ:
[Міс еУкраїна] Ну шьо вам рассказать за Магадан?
http://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2570715/1/20