[Міс еУкраїна] Королева всія еУкраїни

Day 2,944, 13:16 • Published in Ukraine Ukraine • by 8ZEBRA8

Хей всім!
Недавно на лекціях нам розказували про різні структури свідомості: буттєву та рефлексивну. Попри те що як правило усі мої статті наповнені метафорами й нагадують другу структуру коли я взялась за написання статті про себе я зрозуміла, що я не маю що сказати. Це притаманно для людей з буттєвою структурою свідомості, вони можуть розказати про себе в двох реченнях. Моє SuperEgo вводить мене в фрустрацію й я вже напевно виплакалась за всі роки що не плакала, а ще втратила позитивний я-образ. Як ви вже зрозуміли я вчуся на психолога.

Напевно головним завданням людини є пізнати себе, тому що ми проживаємо й вмираємо так і не знаючи хто ми є. Люди шукають сенс буття не розуміючи, що сенсом є вони самі.
У мене є багато альтер-его. Одне з них - Зебра. Я "запозичила" його з назви моєї улюбленої тоді рок групи Zebrahead. Я слухаю рок, сильно не перебираю, хоча зараз душа прагне українського та польського хардкору. Вчуся грати на гітарі, заважаю цим сусідам. Можу сісти грати в 8 годині ранку, або 23 годині вечора. Сьогодні дізналася, що можу переспівати порохотяг чи точніше перекричати. Обожнюю ходити на рок-концерти та фестивалі. Головним моїм життєвим досвідом був фест "Вудсток", мейбі ще довго переповідатиму пригоди, які з нами там сталися.
Але побачивши мене зараз, мабуть, ніхто не повірив би що я дев'ять років займалась у балетній школі, виступала в оперному театрі та грала на фортепіано і головне любила інструментальну музику типу Бах, Моцарт, Бетховен, Вівальді, Ліст, Шопен і інша гоп-компанія. Проте я просто тащусь від рок-н-ролу, заслухала диск до дірок. Крім балету я пробувала себе в бальних танцях та брейк-дансі, від останнього я просто шаленію, але часу немає, тому я шаленію від кількості домашки. А для того щоб шаленіли ще й сусіди маю мрію навчитися грати на барабанах.
Я хотіла поступати в Інститут Безпеки Життєдіяльності, хоча скоріше хотіла мама, а не я. Там потрібно було здавати психологічні тести, одним словом у мене реактивна та імпульсивна агресія. Для того щоб якось утихомирювати мою начебто не існуючу агресію, моєю сублімацією стало мистецтво. Я дуже творча особистість. У мене чотири коробки хенд-мейдових прикрас з полімерної глини. Колись любила вишивати, пів квартири завішано моїми вишивками. Хотіла вишити собі супер круту вишиванку, але тут вже постає питання що у мене на сон часу немає, не то що на голку з нитками. Цього року відкрила для себе скетчі, трохи малюю чорною ручкою. Заспокоюю нерви розмальовуючи "Чарівний сад", хоча найкращий антидепресант моя піжами панда й боксерська груша. Не впевнена, що з мене вийде хороший боксер, але у мене часто вникає бажання когось побити. Хоча з ростом 157 у мене вийде вдарити хіба що в коліно. А ще я ходжу зал, періодично. Деколи гору бере лінь, деколи домашка. Колись була в ПЛАСТі, але таборування з дисципліною то не моє. Взагалі дисципліна то не моє вааще. Я це ще раз зрозуміла цього літа під час підйому на Говерлу, в мене був 60-ти літровий рюкзак, через який я впала на тій Говерлі і взагалі не була рада краєвидам.
Я надаю перевагу безпечнішому відпочинку, наприклад читанню книг або втиканню серіалів. Моїми улюбленими жанрами фільмів є бойовики та детективи, тому що вони завжди мають хепіенд. Серед книг люблю фентезі, історичні та жахи. Зараз читаю "Таємне джерело" Кокотюхи, нічого така книжка. Автор важко пише, але з перекладом Фройда на російську ніхто не зрівняється. Тільки що усвідомила, що дивлюся багато серіалів одночасно: "Грімм", "Стріла", "Флеш", "Форсмажари", "Teen wolf"... начебто всі. Хочу ще "Мерліна" 5 сезон глянути. Ще б час мати. З ним то реальні проблеми, деколи буває, що годину ходжу по хаті співаючи й танцюючи, а потім бігом роблю дз.
Ще одним моїм улюблений заняттям є робити фотографії. Тільки не якісь там селфі, їх я роблю для фото-звіту або коли температуру маю, а фото архітектури, ландшафтів й скульптур. До речі люблю подорожувати різними містами, ходити по музеях та дізнаватися цікаві історії та легенди. Була в Польщі, Італії, Австрії та Угорщині, хочу поїхати в Марокко. Хоча мені більше підходить Лондон, адже я їм, п'ю чай, дихаю чаєм, я наполовину чай... чааай.
Я б могла продовжувати говорити, але боюсь вас перестимулювати. Тому побажаю удачі іншим учасницям конкурсу "Міс еУкраїна", а також попрошу підтримати мене, адже мені безмежно потрібна ваша підтримка. Кожен раз коли я залишаюсь без підтримки, у світі сумує одне альтер-его.