Join the new world

Нарешті я вільно видихнула. До мене дійшли звуки бійки, бою, боїща. Раптом мої руки звільнитися від путів, ззаду стояв орк досить таки багато вдягнений. Він показав нам на мигах куди тікати, а сам по біг у гущу бійки. На відміну від нього ми по бігли у гущу кущів подалі від мечів, ножів та голок.



Недалеко від місця полону ми зустріли Дена, який нервово літав зі сторони в сторону. Сказати що ми були здивовані нічого не сказати. Адже ми думали, що більше ніколи його не побачимо, та й взагалі нікого більше не побачимо. Зауваживши нас примара не сильно здивувалася, а тільки радісно усміхнулась й замахала нам руками. Ден розказав, що побачивши як нас захопили в полон, він не розгубився, а почав шукати тих, хто міг би нас врятувати і знайшов. Розказав про якогось орка на свині, який покликав всіх інших. Не знала, що орки їздять на свинях. І як вони їх тільки витримують?

Ми потрапили до поселення наших рятівників. Як ми пізніше дізналися ці орки були хороші, не в сенсі що вони постили кожної п'ятниці, а в сенсі що вони не їли людей, як їхні побратими. Ми розказати головному орку, що з нами трапилося й чому ми подорожуємо. Ним до речі виявився той красунчик, який розрізав мотузки якими ми були зв'язані, ну в міру того наскільки можуть бути гарними орки. Він зробив нам велику послугу погодившись віддати частинку своєї крові, звичайно за символічну плату – поцілунок.



Тепер ми мали усе крім душі. Й так як крім мене її ніхто не мав, хоча й в наявності її у мене я також сумнівалась, я вирішила, що гуляти так гуляти й погодилась віддати свою на благочинність. Ну тепер ми точно мали усі інгредієнти. Уся наша зграя, включно з орком, якому стало цікаво подивитися на воскресіння дракона, потусували до печери в якій покоївся дух Рості.

Ритуал справив на мене вражаючи враження, тавтологія зате як влучно сказано. Я навіть не відчула нічого у момент коли моя душа мала відлучитися й піти у загальну мішанину. Через короткий час нас обкутав туман, та такий що й витягнутої руки видно не було. З нього вималювався силует, великий й грубий, це був дракон. Видно не погано було йому там, раз назберігав собі стільки жиру. Я невимовно зраділа, верескнула та побігла на зустріч своєму другові. Я просто не вірила, що це сталося!



Раптом у очах потемніло, я побачила дивне видіння й мої коліна підігнулись. Скоріш за все я бачила пекло й свою душу. Я не могла уявити такого навіть у страшному сні, а для вампіра страшний сон гірше ніж блокування аку за ботоводство. Я знову втратила свідомість. *-*