[MoC] - Стара історія на новий лад

Day 2,672, 11:46 • Published in Ukraine Ukraine • by Ministry of Culture


Вітаю вас любі друзі! Перепрошую за можливо надто великий інтервал між цією та попередньою статтею, але спробуємо надолужити пропущене.



Цей випуск присвячується моєму улюбленому письменнику, що як ви здогадались, зображений на фотографії вище. Це геніальний гуморист родом із Стафордшира(міста що славиться своїми тер*єрами) - Джером Клапка Джером, автора того самої історії про трьох упоротих друзів та собаку Монморансі, що плавали по Темзі на вирішальному інструменті в політмодулі.



Узагалі, я не хочу витрачати об*єм статті на біографію, адже її досить таки просто загуглити, а краще ознайомлю вас з кількома уривками з його творів. Ага, уявіть собі, його творчість не обмежується одною історією, до неї є таки "сіквел"(там джентельмени осідлали уже педальних коней), а також безліч інших веселих історій. Але у першу чергу хочу вам представити уривок із "Novel notes"(XZibit'у по нраву - хлопець написав оповідання про те як він писав оповідання) - нову інтерпретацію старої байки Езопа.



Колись давним-давно жили мудрий коник-стрибунець та дурненька мурашка. Впродовж усього літа коник веселився, грався із своїми побратимами у теплому сонячному промінні, розкішно обідаючи щодня листям та солодкою росою, не турбуючи своє серце думками про завтра, співаючи свою нескінченну мирну пісеньку.

Але потім прийшла сувора зима, і коник-стрибунець, озирнувшись довкола, побачив що його друзі померли, прекрасні квіти – зав*яли, і зрозумів що не далеко до того часу, коли кістлява смерть посткає і до нього.

Та занурившись у спогади, він відчув себе настільки щасливим – адже він не змарнував жодної миті свого життя! «Воно було коротким», - сказав він до себе, «але воно було дуже приємним та яскравим, і я впевнений що я отримав від нього все найкаще, що тільки міг здобути. Я пив росу у сяйві небесних світил, я відпочивав і дихав свіжим та теплим літнім повітрям, я грався із друзями у веселі ігри серед безмежних степових просторів, я куштував солодкий сік зеленої листви. Я робив все що міг. Тепер пробив час, і моя пісня мусить скінчитись. Тому подякую Богу за ті щасливі дні, що залишились позаду, і зустріну смерть із гордо піднятою головою.»

Сказавши це, він доповз до коричневого листка, і приняв свою долю, як і всякий хоробрий коник-стрибунець; і маленька пташечка, що пролітала поряд підібрала його тіло, та... справила нехитру тризну по відбувшій кониковій душі.

Коли дурна мураха побачила це, вона сповнилась фарисейським злорадством. «Як же я рада тому», - сказала вона, «що я працелюбна і раціональна, на відміну від цього нещасного коника-стрибунця. Поки він собі стрибав від квітки до квітки, насолоджуючись життям, я тяжко працювала, готуючись до зими. І от – він уже мертвий, в той час як я буду хазяювати в своїй затишній та теплій оселі, і ласуватиму тими делікатесами, що я їх назбирав за літо»

Але, поки вона це говорила, садівних проходив поряд із лопатою, і зрівняв із землею мурашник, залишивши мураху мертвою серед руїн свого дому.

Збирайте троянди, поки можете! Та на нещастя для нас, Доля – сувора гувернантка, якій байдужа наша любов до троянд. «Не зупиняйся щоб зірвати квіти зараз, любий» - кричить вона в своїх гострих, не знаючих заперечень, інтонаціях, забираючи нашу руку та витягуючи нас назад на дорогу. «Ще не час, ще рано. Ми повернемось сюди завтра, і тоді ти їх забереш»

І ми мусимо іти за нею, знаючи із свого гіркого досвіду, що ймовірність того, що нам вдасться повернутись мізерно мала. Та навіть якщо і повернемось – то того часу квіти зав*януть.




І справді, у гонитві за сумнівними матеріальними цінностями, ми часто втрачаємо самі себе, і прирікаємо себе на темне, бездушне існування. Справжні скарби - у нас в душі, адже вони завжди із нами, їх не купиш за гроші, їх не вкраде злодій, і навіть коли прийде наш час покидати цей світ, вони залишать згадку про нас, і даруватимуть радість наступним поколінням, як це і сталось із літературним спадком Джерома К. Джерома, чиї твори досі дарують насолоду тисячам читачів.

Для тих, хто не знайомий із його творчістю, крім його "бестселлера" про 4 живих істот в плавзасобі, та зазначеного вище твору - "Чому ми не любимо іноземців", "Чи варто жонатій людині грати в гольф", "Про шкідливість чужих порад", "Якби у людей збереглись хвости!"
На все добре

Команда Міністертва Культури
UkrainianGuerilla
Apostol_87

Post Scriptum: Перепрошую за можливо кострубатий в деяких місцях переклад, Гугл мені відмовлявся давати український переклад цього твору, тому довелося трудитись самому.


Для шаутів:

[MoC] - Стара історія на новий лад
http://www.erepublik.com/en/article/-moc-1-2506391/1/20