Join the new world

Продовжую публікувати "статті зі скрині". Наступна була першою (такий собі оксюморон), котра публікувалася не з орги, а з мого аккаунта, тому має відповідний вступ.
За збігом обставин, вона присвячена партійній діяльності. Не надто розумію, що зараз робиться в політичному житті, тому не можу сказати наскільки вона актуальна. Але, як завжди, публікую без змін.
Не дуже дивуйтеся початку. На момент написання я мав грецьке громадянство.
Вибачайте за спам.

[UA] Гутірка з політиками

This article is in Ukrainian only. Sorry, guys.

Газета, у якій я зараз пишу, не була відкрита мною. Свого часу я зарікся створювати газету, бо вважав, що є кращі способи використати 2 голди. „Голос Нації” функціонував як рупор славної партії ОУН і був започаткований на відповідній організації.
Однак, у грі прийшли часи, коли рудмінський генератор випадкової логіки викинув функцію „стерти” для недержавних організацій, і так сталося, що саме мені довелося давати відповідь на майже гамлетівське запитання: „газета чи 2 голди?”
Газета мені була дорога, як пам”ять, до того ж кілька крайніх дописів у ній – мого авторства. Тому я зробив правильний вибір і одержав у профілі неперіодичне видання, яке вже кілька років в Україні ніхто не читав, а тепер не читатимуть і греки.

Після довгого вступу…
Отже, ми знову обираємо Президентів Партій. І саме ностальгічні згадки про ОУН примусили мене задуматися про роль партій у сьогоднішній грі.
Загалом, і 3 роки тому і зараз партійному життю механікою гри відводилася досить вузька ніша. Згрубшого це: право гравців на членство у партії без права будь-кого на виключення громадянина з партії, право бути обраним до конгресу лише від партії з ТОП-5, право президента партії відсіювати кандидатів. Колись, на додаток, партійний бос міг оплачувати рекламу (була й така штука) з казни партії.
Однак, не зважаючи на приблизно рівні „технічні” умови, давнє партійне життя було набагато насиченішим, а партійний чат був місцем для гарячих обговорень не лише політики, а й економіки, ба навіть стратегії (пригадаймо – тоді не було МЮ). Тепер ігрове поле стало значно біднішим на поживу для обговорень, і партії, колишні могутні механізми, що примушували крутитися коліщата державної машини, обернулися на бліді тіні за плечима Збройних загонів.
Тому я звернувся з запитаннями до окремих кандидатів у президенти партій з метою з”ясувати їх бачення партійного життя у сучасному е-світі, особливо поза контекстом конгресових виборів.
Думки щодо ролі політичних партій у сучасному житті серед моїх співрозмовників виявилися доволі полярними. Одні вважають їх і досі вагомим чинником суспільного життя, тоді як інші відводять для них суто технічні функції. Дивно, але чомусь побутує думка, що партії є своєрідною кузнею кадрів і постачають кандидатів до конгресу та уряду. Хоча, можливо це лише мій ЕМС-ний досвід підказує інше, а насправді так воно і є? Зійшлися ж усі на тому, що партії об’єднують людей "зі спільними поглядами". При тому я б додав, що це не політичні погляди, а погляди на моделі поведінки у грі.

У чому ж майбутні президенти партій вбачають унікальність своїх партій, котра мала б привести новачків до їх лав? Або як вони збираються виділитися на фоні інших?
Представники багатьох "важковаговиків" вважають, що вже сам факт наявності їх партій у першій п’ятірці забезпечує партії впізнаваність. Як на мене – доволі слабенький аргумент. З особистого досвіду: усі "партійні" асоціації у мене залишилися з далекого минулого і я досі їх міряю за стереотипами річної давнини. Декому "харизма" перейшла у спадок, як, наприклад, анархістам, котрі у мене асоціюються з партією АКПУ (хоча спільного у них насправді мало), або НПУ – як спадкоємиці УДП. Коли ж дійшло до Мілітарі парті, я не зміг пов'язати її з чимось іншим окрім Ромашки. Невже новачки повинні складати своє судження про партію лише за фактом великої кількості її членів?
Ідеологія – ось та основна риса, яка, на думку більшості майбутніх лідерів, повинна вирізняти їх партію. З цього приводу один зі співрозмовників влучно зауважив, що "тут в грі партії взагалі-то не виділяються своєю ідеологію". Тому, щоб виділитися, партійна доктрина має бути добре продуманою і мати бодай якийсь чіткий акцент. Наприклад, "наша партія буде антиЕден". Не знаю, чи підтримають партію з таким гаслом, однак впізнавати будуть точно.
Діяльність комрадів поза політичною нивою теж могла б стати непоганою фішкою. І, хоча деякі партії регулярно провадять різні заходи (ті ж роздачі чи спроби просуватися на ниві освіти), чіткий наголос саме на суспільно значущих діях досі не використовують як аргумент на конгресових виборах.

Думаю, що не дуже помилюся якщо скажу, що всі сучасні партії мають проблеми із мобілізацією своїх членів до активного партійного життя. Тож, яким чином кандидати збираються примусити своїх колег "вийти з сутінків"?
Спільна праця – один з головних чинників згуртування людей. Тому, щоб примусити кров швидше бігати в жилах, а повідомлення – у партійних чатах, слід навантажити партійців роботою. Основна робота в партії на даний час – це допомога новачкам та спам. Усі інші заняття залежить від фантазії керівництва та революційної доцільності. Активні люди долучатимуться до них на перший поклик. Однак, як примусити "нейтральних"? Звісно, їх треба стимулювати, а найпростіша форма – матеріальна. Якщо партійний лідер має високий скіл не лише тролінгу, то бажано замінити матеріальний стимул моральним. З особистого досвіду додам, що гарний результат дає особисте звернення до конкретних людей з проханням зробити конкретну роботу.
Дуже доцільна думка була висловлена щодо формування спільного інформаційного простору в партії: дискусії, обговорення, оголошення новин, партійні "праймеріз". Щоб чат не "засох" треба не так вже й багато: топік стартер та 2-3 людей, котрі підтримають розмову.

Такі ось думки щодо нашого партійного "завтра". Якщо маєте свіжі ідеї та поради президентам партій – викладайте в коменти, де кожен зможе їх вкрасти. Я не надто шаную авторське право. Все, що нуртує у ноосфері, належить людству.

Дякую за розмову панам Zatey, 0leksa Dovbush, MaestroZERO0, Mr.Ukr, andry olok та poluhovich.