[КОНКУРС] - В обіймах Морфея
Ministry of Culture
Морфей - у древньогрецькій міфології бог сновидінь. За їх віруванням, оті балакучі огірки, качки-командос та подібні веселощі, що буває трапляються нам у снах - його рук справа. Тому і назвали на честь нього один екстракт макових полів - морфій, та й тому афроамериканцю із "Матриці"(яка теж стала уже своєрідним евфемізмом до подорожі у світ наркотичних галюцинацій) теж мабуть не просто так дали ім*я "Морфеус".
Але перейдемо до справи! Як ви мабуть помітили, в шапці зазначено "конкурс". Самі здогадливі мабуть уже зрозуміли в яку сторону вітер віє...
Мабуть усім вам коли-небудь снилось якесь миле божевілля [s](а деякі тут по навіть грибами грішать)[/s], яке закарбувалося у пам*ять. Чому б вам не поділитись з нами своїми фантастичними пригодами у світі мрій? Тим паче, що призовий фонд:
5 голд - 1 місце
3 голд - 2 місце
2 голд - 3 місце
Кидайте свої історії в коментарі! Вйо!
Ну а поки спробую розказати сам: узагалі мені часто сняться упороті сни, але на мою думку, по своїй епічності саме цей посідає номер 1 в хіт-параді моїх снів.
Почалося все на вулицях якогось напівзруйнованого міста - судячи з "вишуканої" радянської архітектури в стилі баракко та обгорілих вивісок рідною мовою - відбувалося це десь на території України.
Іду я собі, позираючи по сторонах, ніби чогось очікуючи(і явно чогось недоброго), і тут раптом починаю розуміти що я насправді перестав контролювати своє тіло. Розум залишається ясним, я розумію усе що відбувається, але змінити напрямок свого руху не здатен, тому доводиться змиритись і лише спостерігати, як ноги мене "самі несуть" до якогось закинутого шпиталю. Зайшовши усередину, спускаюсь по пошарпаних бетонних сходах, паралельно роздивляючись "вітражі" на вікнах, що зображали різноманітні медичні процедури у райдужних кольорах. Врешті решт, наблизившись до якихось дверей - гублю свідомість.
Прокидаюсь, і відчуваю що я зафіксований на якійсь платформі, і до мене під*єднано десятки різних сенсорів та ін*єкторів. Узагалі, місце нагадує якусь футуристичну лабораторію, по якій ходять люди в герметичних скафандрах метелевоз-сріблястого кольору. Зверху над усіма висить великий екран, на якому ніби із конструктору постає схема ДНК. І тут раптом я відчуваю, що здатність керувати собою до мене повернулась, і скориставшись цим, пускаю щось на зразок якоїсь телекінетичної хвилі(відчуття від цього складно описати), яка розкидує усе навколо та допомагає мені звільнитись від пут. На цій баталії сон переривається, і я ніби як "переношусь у часі".
Піщана пустеля. Судячи із зморшкуватої шкіри на руках - я уже старий. Тримаю 2 пістолети дивної конструкції(на жаль мої художні "уміння" не дозволяють їх зобразити), і упевнено крокую назустріч якійсь величезній армаді, що несеться прямо на мене. Коли вони наблизились достатньо близько, щоб можна було роздивитись їх обличчя, я упізнаю в них себе, багатократно скопійованого. І відкриваю вогонь(пістолети випускають короткі черги, по трасерам куль видно що вони здатні пробити аж 4 людини підряд навиліт), чергуючи з різноманітним телекінетичними атаками та акробатичними трюками(яких у РЛ я на жаль не вмію робити, але по відчуттям було так, ніби я цим все життя займався). Врешті решті, коли закінчуються патрони, я вихоплюю 2 коротких мечі і кидаюсь у самий центр натовпу ріжучи усе на своєму шляху, періодично витираючи собі очі від їх крові.
Чим це усе закінчилось, на жаль, мені додивитись не дав триклятий будильник((
Діліться й ви своїми веселими снами!
UkrainischGuerrilla
Comments
[КОНКУРС] - В обіймах Морфея
http://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2539567/1/20
В
походу ты переиграл на ночь, что такое снилось)
предлагаю добавить истории, кого как убило 😉
тоді я не грав у комп*ютерні ігри, в тому то і прикол
А щодо - "предлагаю добавить истории, кого как убило 😉"
я ж недарма згадав що
"а деякі тут по навіть грибами грішать"
Значит йду я такий по пустелі, а пустеля як стеля, кароче муть якась одним словом. йду йду я такий, на зустріч мені міраж... підходить ближче до мене, так розвивається начего розігріте повітря біля вихлопухи мощняцькохї тачіли та каже мені - ти васся, що більше хочеш, пити чи їсти ? а я ж вже години так зо 150 йду, "питаюсь" лише моральним добривом, як згадаю що ліберасти всі тікають до росії, як їх тут гонять аж п*ятами ті накивають, зрадники погані, то аж легше стає, наче і поснідав. так, стоп. не в ту сторону пішов. так от, йду знач далі, бачу оазис!! гарна краса, шик модєрн і всє дела, подивився, на все це, пішов попундяв у кущах та й пішов собі далі з чистою совістю. хоча ні, вертаємось назад до совісті - її не існує! совість вигадали комуняки. нащо не знаю, але нащось вигадали. Червоні рєдіскі кароч. Щодо редісок червоних, зістрів я у той пустелі лєніна, той шо крупський. я правда його не помітив, ледь навіть не наступив на нього, він з піску писок вистав та прошепотів - псс, васся, українці є? я сказав так, є і дав понухати йому п*ятку та пішов собі далі. Йду йду собі, нікого не чіпаю і тут мене пробило на хавчік. Лібери вже допомагають, що робити? Попуститися? Попустися, попустися кажу собі я...попустися каже мені РА (прим.мене - бог єлектропічки) попустися, ти чьо такий дезький васся, га? каже мені він... і тут я зрозумів що не попустився і мальтихаючи рушничком над головою я пострибав далі. Що було далі смутно пам*ятаю, може я десь шоколадку вже знайшов, а може просто кілкість символів в повідомлені закінчувалась, не пам*ятаю. На закінчення крива мудрість: Один в полі не воїн. Два, теж. Та і три теж. Чотира наче також ні. Може 5? Хоча навряд. 6? 7? Шось не те.. скоріш за все 9, але напевно також не то. Кароче багато в полі воїн!
от кого ше не хватає в мінкульті)))
Приснилось что я в какой то экскурсионной группе. Несколько белых автобусов. народа много. Были и с универа и вообще несуществующие люди. Мы заехали в дом (частный) современной постройки в стиле минимализм, много стекла и все такое. внутри кухню. но уже в стиле студии Марты Стюарт, размер обычный, но вот столовая была как столовка в сталелитейном завода, огромна полностью белая с белыми столиками и стульями. я что то бродил по ней и куча народу меня пригласило на свидание (интересный момент с точки зрения фрейда наверное))) а потом началась каша-малаша. вроде землетрясения. я нашел лестницу, в которой под ступеньками были книги. лестница с очень узкими ступеньками( в пол стопы если не меньше) и очень крутая. я почему то стал по ней карабкаться. посмотрел вниз и увидел Брэндсона и Стюарт. они типо были женаты и сейчас ссорились. Потом я уже почти долез (неизвестно до чего правда) и ступенькой ниже оказалась Марта. потом внизу увидел какого то мага-чародея. в бородой в колпаке и плаще расшитыми звездами. она что то там колдун и Марта сорвалась вниз.
А ирину я почувствовал когда началось землетрясение. я оказался у какого то отполированного умывальника на котором было пальцами наведено "Джин". И именно в этот момент я почувствовал Ирину. будто это слово с ней связанно.))
Коротше кажучи наснилося мені років 5 назад, що на місто, де я живу, напала армія з єгипту(!!!! я хз чому саме єгипет, може могаба вже тоді щось знав??), і ось ці чорні воїни, верхом на слонах та верблюдах, з гвинтівками, я хз, мабудь часів прешої світової, почали наступати на наші позиції. Я памятаю, що зі своєю двухсвтолкою займав позицію з лісу, але підступні єгиптяни, коли зрозуміли, що не зможуть в лоб пробити нашу оборону, запустили хитрий хід - вони послали дуже звабливих дівчат, щоб відполікти нашу увагу . Хочу сказати, що мув був дуже успішним, наші бійці клюнули на гачок , памятаю що лише декілька чоловік зостались в здоровому глузді, і от на нас чрез позиції почали валити воїни зі щитами на бойових носорогах. Памятаю втікав від них через ліс, маневруючи між соснами, але курва, вони були дуже подвижні і їх було багато, один з них дуже боляче влупив мене в руку, потім інший збив з ніг, і саме в той момент коли він здійнявся, аби покінчити зі мною, мене розбудив тато. Я прокинувся весь в поту, зі здоровеними очима, ну звісно, мене майже затоптав негр на носорогі, і що дивно було - в мене дуже боліла рука, саме та, куди йоб**в носоріг. Веселий сон, до сих пір його в деталях памятаю, це темне небо, авіацію Єгипту, яка чомусь оголосила війну саме нашому місту, памятаю своїх знайомих, які намагались заисттись ... Багато, звісно, наркоманських снів буває, але деякі запамятовуються в деталях, а деякі через 10 хвилин після того як прокинуся забуваєш
You have successfully donated 5 Gold. If the user accepts, the amount will appear shortly in the citizen account.
Perfect trip, bro.
Багато цікавих снів було у мене... І в раю я бував, і в пеклі. І з політиками спілкувався матюкаючи їх і кінець світу бачив.
Але найбільше пам*ятається один сон, в якому були нереально сильні відчуття та сприйняття простору не в такому стані, яким я його зазвичай бачу. Але ось ці моменти не піддаються опису, бо і слів не маю, як то описати. Але трохи спробую.
Почну з того, що у сні одночасно у мене було два Я. Це не якесь роздвоєння особистості, що можемо дізнатись з психіатрії. Я назвав вже потім ці сутності так - вище Я, та нижче Я.
Нижче Я могло керувати діями мога тіла та мислити як повсякденна людина. А вище Я тільки мислити могло, проте дивилось на суть речей значно ширше і сприймало оточуюче зовсім в іншоми виміру.
Так осьдля нижчого Я це була якась кімната. А для вищого Я, це був інший простір, здавалось ниби, не 3х мірний, а 4х чи більше. Важко пояснити... Це так би було, якщо би ми жили в 2х мірному пространстві і я намагався пояснити, як це - 3хвимірність.
З двох боків мене кликали голоси. Вище Я чітко сприймало, що однієї сторони мене кликав дивовижний, якийсь ангельский голос. І звідти йшло неймовірний світ.
З іншої сторони, кликав огидний та дуже страшний голос. Звідти йшла темінь та страх.
Але для нижчого Я здавалось, що обидва голоси дуже приємні та доброзичливі. Ба більше, той огидний голос сприймався, навіть, більш приємним, а в тій частині у сприйнятті нижчого був камін. І я пішов у тому напрямку.
Важко описати, як вище Я кричало, благало та намагалось достукатись но нижчого, що там небезпека. Підходив все ближче і ближче до каміну, де був отой страшний голос для вищого.
І ось, я вже практично лізу у вогонь каміну, а той голос радіє, що я до нього потрапив. Аж раптом, чи то Вище Я зміг зкерувати тіло, чи нижче Я зрозуміло що щось тут не те... Так швидко все відбулось, що я так і не зрозумів - чия то дія була. І в самий останній момент перед доторканням до вогню, я вириваюсь звідти.
Далі відчув те, що ніколи не відчував ні у сні, ні ная
Далі відчув те, що ніколи не відчував ні у сні, ні наяву. Це повна гарамонія. Повсюду все лише біле. І немає нічого. Я нен леч і не падаю. І це навіть не стан невесомості. Це просто щось не ймовірне.
І повне розслаблення, мир та спокій. Це дуже й дуже сильні відчуття, які я і уявити не міг і нічого близького, навіть, не відчував.
Тоді я й прокинувся. І ще певний час лежачи я відчував те. Тією гармонією та спокоєм Всесвіту. Можливо то і є Дзен, чи нірвана, чи як це ще називають.
Як я вже казав - це все важко описати словами. Але було дуже круто. А до того й страшно, коли йшов до того каміну)
мав би бути призером, але ти і так 5 голд з медальки президента отримав🙂
Був у мене якось один сон... Почався він після того як я темної ночі дивився з братом страшилки: стою в ночі я посеред довгої вулиці освітленої фонарами з електричних стовбів. І тут вздовж вулиці напрямком до мене почало вимикатися світло. Я оказався в повній тьмі, і почав йти просто уперед, куда ноги вели. Склалось таке відчуття ніби я вже не на вулиці. Я йшов і йшов. Відчуття ніюи це було вічно. Раптом подув шквальний вітер. Я побачив будинок і зайшов у нього. Це був звичайний приміський двохповерховий будинок. Раптом будинок почав горіти. Я вибіг з нього і побачив як з вогню виходить сам диявол. Зробивши 3-2 кроки заднім ходом я впав у прірву. На цьому моменті я проснувся по середині ночі, здогадався що це був сон і пішов у туалет. Прийшовши назад щоб доспати те що мені лишилося, я почув сміх який з легенького і веселого перетворювався у гучний і страшний, я побіг у іншу сторону. Знову в бескраїй темноті, знову перед будинком. В якусь хвилину я зрозумів що це не реальність. Я не пішов у будинок, я пішов у іншу сторону. Пішов по стежині. Відчувалось ніби знову йду вічність. Обертаюсь а взаді той самий будинок. І знову падаю з обриву. Дивний був сон. Сон у сні. А найдивніше те що під час нього я зрозумів що я у сні, з якого не можу вирватись. Можливо зараз це звучить банально і смішно але тоді це було зовсім не смішно, це було дивне відчуття яке не можливо описати.
You have successfully donated 3 Gold. If the user accepts, the amount will appear shortly in the citizen account.
я стояв посеред клаптика місячного світла,що пробивалося через вікно в під'їзді.до мене перелякано горнулася,час від часу схлипуючи,мила дівчина.раптом я побачив знизу на сходовій клітці Стівена Сігала,який підіймався до нас.він підійшов на відстань кількох кроків і зупинився,посміхаючись дівчині.очі його спалахнули червоним кольором,і я зрозумів,що він вампір і не виносе місячного сяйва.тоді упир скрився за попоротом,а за ним пішло дівча.як тільки вони обоє зникли за виступом сходів,я побачив,як на стіну рясно бризнула кров.і ні звуку
цей сон мені снився тричі,до чого б це?
ще в одному сні я був качком і почав напружувати свої біцепси,шоб понтанути перед тьолкою.прокинувся я від того шо посцявся (мені було 12)
You have successfully donated 2 Gold. If the user accepts, the amount will appear shortly in the citizen account.
У тебе завжди історії весело закінчуються🙂
UkrainischGuerrilla хоче переказати 2 Gold на твій рахунок. Ти хочеш прийняти цей переказ? У тебе є 3 дні, щоб прийняти рішення. Прийняти - Відхилити
4 дні(в) тому
блін зара не можу прийняти,можеш ще раз?дяк