Забуте Різдво та роздача куті у вигляді булочок на Щедрий Вечір

Day 2,611, 14:46 • Published in Ukraine Ukraine • by Ministry of Culture







Виховані в дусі українських традицій і християнської віри вояки УПА, перебуваючи у стані війни, намагались дотримуватися народних традицій, віддавати шану релігійним святам, серед яких Різдво чи не найвеличніше.
Зазвичай повстанці прагнули відсвяткувати Різдво в селах – тих, де не було радянських гарнізонів. Зайшовши до населеного пункту, вони обирали кілька хат на околиці, просили господарів готувати кутю та святкували разом із селянами. При цьому навколо села виставляли стійки, які мали стерегти, щоби до населеного пункту раптово не ввірвалися МДБісти.
Повстанський святвечір 1947 року в Лемківських лісах Володимир Тютюн (псевдо «Блудний») згадує так: «Помолилися ми біля ялинки, прикрашеної шишками і сіли до святої вечері. Не було дванадцяти страв, родини, але була віра і завзяття, була коляда, що єднала нашу повстанську родину. На прохання ройових і стрільців, командир дозволи піти в село. У Чертіжному нас ждали. Ми ходили по селянським хатам, спільно колядували, віншували. Над ранок повернулися до табору».
Але і в криївці не забували святкувати Різдво. Хоча замкнений простір і бойові умови не давав можливості дотриматись усіх народних традицій, які вони пам’ятали з дитинства.
Цього дня упівці намагалися приготувати кілька смачних страв до різдвяного столу, прикрашали ялинки, навіть робили дідуха. Під час святої вечері після загальної молитви кілька слів і побажань завжди говорив командир, потім всі молилися та сідали за святковий стіл, проглянувши попередньо всі підходи до криївки аби раптово не наскочила облава. Розважали себе чим могли: співали колядок, розповідали веселі історії зі свого життя, згадували рідних.
Але для багатьох і багатьох повстанців Різдво ставало днем, коли їхня душа відходила до Бога. Сутички з НКВД-истами, бої, диверсії, засідки – величне свято супроводжували стрілянина та кров. Влада, для якої не було нічого святого окрім Леніна в мавзолеї, радо користуватись нагодою застати повстанців в найневигіднішому стані.

"Сьоме січня 1946 року. У селі Синягівка Збаражського району Тернопільської області енкаведисти знайшли криївку, де був підпільник Смерека і з ним чотири дівчини-підпільниці без зброї. Смерека до останнього боронить вхід до криївки, а вкінці у безвихідній ситуації постріляв усіх дівчат (між ним своїх двох сестер), а сам, важкопоранений і непритомний, попав у руки ворога, де невдовзі помер".
"Сьоме січня 1947 року. У лісі с. Сукіль (район Болехів Станіславської області) емведисти оточили у криївці повстанців Ворона, Соловія та Сосну. Завзято відбиваючись, повстанці знищили емведівського лейтенанта, а другого лейтенанта важко ранили та в безвихідній ситуації самі пострілялися".
Того ж дня на хуторі Підвал-Дроздовичі (район Городок, Львівська область) емведисти оточили в одній хаті підпільника Ігоря (крайовий референт пропаганди ОУН Львівського краю Володимир Херсонець). Ігор веде бій сам один. Двічі емведисти закидають хату гранатами, думаючи, що Ігор уже вбитий, і обидва рази, підступивши до нього зовсім близько, падають по кілька вбитими від вогню його зброї. Вистрілявши свої набої, Ігор довший час бореться здобутим у ворога автоматом. Вкінці емведисти підпалюють хату. Тоді, зовсім знесилений виливом крові, Ігор, щоб живим не датися, стріляється…"

Бажання повстанця зустріти Різдво в сімейному колі, так як навчила їх це робити українська мати, так часто оберталося трагедію, що про такі випадки склали навіть пісню:



Дивитись-слухати тут

Сині кучугури, пролягли хуртечі,
І на землю грішну опустився вечір.
Опустився тихо, щоб оголосити,
Як у Вифлиємі народивсь Спаситель.
А в криївці вогко, ні куті, ні сіна,
А в селі Святвечір, ждуть, напевне, сина.
Вийшов із криївки, тишина довкола
Лише кріс з морозом у долоні коле.
Тільки не в цей вечір, вирішив повстанець
І намерзлу зброю – в схованці зоставив.
А мороз гарцює і рипить дорога,
А у небі зорі величають Бога.
І нарешті хвіртка, а за нею хата.
Відчиняє двері: «Із Різдвом вас, тату!»
Ще хотів спитати, де старенька мати,
Як з кутків на нього – штири автомати.
Підійшов до сина батько й тихо мовив:
"Вибач, що так сталось.
Із Різдвом Христовим".

Сьогодні, коли ми цілком вільні святкувати Різдво Христове, багатьом українцям, на жаль, це уявляється, як релігійна пропаганда, як насилля релігії на їхніми душами. А от в часи упівської боротьби, коли святкування було пов’язане із смертельним ризиком, тоді люди знали, що це свято їхня сила, їхня надія, їхня незламність. Сотник Мирослав Симчич вдало сказав щодо значення духовної зброї для воїнів УПА: «Скажу вам, що і повстанська коляда, і пісня були тоді й пізніше сильною духовною зброєю, часто сильнішою за кріса. Повстанські пісні не лишень підтримували дух вояків УПА у боротьбі з жорстоким ворогом, а й зберігали віру народу в незалежну Україну протягом всього часу совєтської окупації».

(подається в скорочені)


Для Вас працювала Superpixie




Роздача на Щедрий вечір! Комент = 100 хп 😁


ДЛЯ ШАУТІВ
Забуте Різдво та роздача на Щедрий Вечір
http://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2487274/1/20