«Мій ешелон ще на світанку вирушає»

Day 2,440, 23:48 • Published in Ukraine Ukraine • by Bogdan Danilyuk

Вибач, кохана, я не завітаю,
Не поцілую і не обійму
Мій ешелон ще на світанку вирушає
Тільки не плач, я їду на війну.

А пам’ятаєш, ми були щасливі,
Сміялася ти в мене на руках.
Та біль. Країна у кривавій зливі.
Молись, я прилечу до тебе в снах.

Пробачте, мамо, я не прийду на вечерю,
Не лийте сльози, серце не міцне.
Хтось мусить захищати рідну землю
Для цього доля вибрала мене.

Не треба, не кидайтеся додолу
Лиш тільки вірте у щасливі дні.
Моліться, щоб вернувся я додому
Живий, а не у цинковій труні.

Батьку пробачте, зараз чи ніколи
Ви ж бачите самі усю біду.
Ми діти України, ми соколи
Під шию гнатимемо ворога орду

Згадайте, ви ж самі мені казали:
«Країну захищай – вона свята»
Пильнуйте маму, що би там не стало
І бережіть її – вона у нас одна.

Пробач мені і ти мій менший брате,
Найближчим часом не зіграємо в м’яча
Так сталося – я їду воювати.
Сам зрозумій, назад шляху нема.

Тобі ж передаю я естафету
Будь сильним і бережи сім’ю
Так важко покидати рідну хату,
А ви ж моліться – я до вас верну.

Володимир Ухач
Тернопільська обл.. м. Копичинці
22.07.2013р.