Join the new world

v

Мені тринадцятий минало,
Я пас ягнята за селом...

Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні

Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було.

Мені тринадцятий минало,
А я під випилом сидів
Чи то так увопроті керують,
Чи так мені здалось?
Мені так лячно, лячно стало ...

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

vote!

Як умру, то поховайте мене на могилі,
Серед степу широкого, на Вкраїні милій...

Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

V !

[removed]

Перший клас, другий семестр?

Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
Ічужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь

школьній юмор

но определено стихи Шевченка толкали нас соченять собственное...хоть и убогое

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Я копіпастити не стану
Згадаю просто що він був

Може шо і пам'ятеєш?

ти впевнений? що всі коментуючі ото написали напам'ять?
а щодо кобзарів,
вдома аж 4 книжки,
та слово живе, поки його читають і промовляють

Gut.ViVa, шо згадав - чесно написав. Але мені більше подобається Котляревський 😵

v

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть;
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть...

V Кохайтеся чорнобриві
Та не з москалями

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Реве та стогне Дніпр
широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
о/

в+шаут

я вот так по памяти ниче не напишу...вспыло "мэні 13 минало"..эмоции помню, а слова - нет

Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові –
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.

Наша дума, наша пісня
не вмре і не загине,
Ось де люди наша слава
Слава України!

Vote
Нічого кращого немає,
як тая мати молодая,
З своїм дитяточком малим...

І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
"I ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога - тілько я!"

Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь

Наробили колись шведи
Великої слави,
Утікали з Мазепою
В Бендери з Полтави.
А за ними й Гордієнко...
Нарадила мати,
Як пшениченьку пожати,
Полтаву достати.
Ой пожали б, якби були
Одностайне стали
Та з фастовським полковником
Гетьмана єднали.
Не строміли б списи в стрісі
У Петра у свата.
Не втікали б із Хортиці
Славні небожата,
Не спиняв би їх прилуцький
Полковник поганий...
Не плакала б Матер Божа
В Криму за Украйну.
Як мандрували день і ніч,
Як покидали запорожці
Великий Луг і матір Січ,
Взяли з собою Матер Божу,
А більш нічого не взяли,
І в Крим до хана понесли
На нове горе-Запорожжя.

Геніальний поет. Його "Кобзар" - це як біблія, повинна бути в кожній українській сім'ї.

Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.

[removed]

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
А молоді як зійдуться,
Та любо та тихо.
Як у раї,— а дивишся:
Ворушиться лихо.

Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Гетьмани, гетьмани, якби то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували.
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.

[removed]

Це сказав представник нації, найвидатнішим поетом якої був Вєня Єрофєєв.

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

votado

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.

Вотед конечно, но мне Франко более симпатичен