Tribute to Confucius - голос за Vigil Vox

Day 1,048, 14:26 • Published in Ukraine Ukraine • by Cruk Shino

Колись видатний китайський діяч Конфуцій рекомендував у разі конфлікту спокійно сидіти на березі річки, якою рано чи пізно пропливатиме тушка вашого ворога. Хто зна, можливо насправді це був і не Конфуцій, якому китайці за традицією багато чого приписують. Проте такий системний підхід до важливої справи заслуговує на справжню повагу, лише не треба все сприймати буквально : процес «сидіння на березі» - ніяка не бездіяльність, а якраз навпаки – планомірна, копітка праця та збереження спокою за будь яких обставин.

Ніколи ще опозиційне життя не було таким приємним та комфортним. Політичні вороги внутрішні та зовнішні, ще не з’явилися у водах конфуціанської річки, проте підносять регулярні подарунки. Причому цілком добровільно та від щирого серця. Ось вам свіженький приклад такої доброчинності:

Electing a president who tends friendly connections towards eHungary and PHOENIX does guarantee the return of the region at the end of October. However, if a proEDEN president starts hostile actions, breaking the agreement between Ukraine and Hungary, Hungary is not obliged to act as written in the agreement either.

Це пан президент еУгорщини висловився на рахунок статусу нашого з вами Поділля, що знаходиться під угорським протекторатом. Чи вимагав хтось такої відвертості від шановного добродія? Звичайно що ні, але як кажуть: «язик мій – ворог мій». Намагаючись підтримати своїх поплічників всередині еУкраїни угорець №1 вдався до відкритого шантажу, фактично ставлячи повернення Поділля в залежність від результатів наших президентських виборів. Незважаючи на умови угоди, дипломатичний етікет та звичайні міркування здорового глузду. Наскільки адекватна така поведінка «друзів по альянсу» вирішувати Вам. Я, в свою чергу, можу лише подякувати пану Nalaja за його вклад в справу де-ідеалізації Феніксу та допомогу українській опозиції.



А як же обстоять справи з поплічниками? Ар’єргард та головні захисники інтересів Феніксу в Україні – Українська Демократична Партія (далі УДП) спромоглася швидко змінити тактику. На зміну безкрайньому серпневому оптимізму пов’язаному з вдалим завершенням багатомісячної операції «вхождения» до Феніксу, швидко прийшло усвідомлення того факту, що справи не такі вже і райдужні: кляті опозиціонери незважаючи на вдалу спробу знищення- ТО партії Independent Ukraine (далі IU) не збиралися складати зброю та сідати на трактори у напрямку Пакістану, а й навіть виграли вибори у Конгрес. Збройний загін ЕМС Україна протягом місяця виріс настільки, що може спокійно конкурувати з «офіційною армією» . Стан економіки можна описати як «крокодил не ловится, не растёт кокос».

Зрозуміло, що за таких обставин генерали демократичних кар’єрів, швиденько звинувативши опозицію у зраді та бездіяльності, позбулися відповідальності за гнітючий стан речей шляхом обрання президентом damil-a – міфічного персонажу, про існування якого нагадує лише аватара під титулом «президент» у відповідному розділі меню.

Цю практику було продовжено у жовтні, коли кандидатом правлячої єліти на посаду англійської королеви став представник іншої міноритарної партії – Gelios.
Такий стан речей, дозволяючий найбільшій за чисельністю партії де-юре не брати на себе відповідальність, а де-факто керувати за спиною чергового президента-виконавця, повністю залежного від УДП можна вважати новим етапом - постмодерном е-української політики.

Не вистачає лише завершального штриха – примусути опозицію працювати на побудову споруди еУкраїни по проекту архітекторів з УДП – спорудження новітньої піраміди Хеопса: раби, робочі тварини, наглядачі, фараон, десь збоку визирає Анубіс (полотно, олія, еУкраїна 2010 р.)



Відомий у вузьких колах абат Фарія вважав, що вміння позбавитись непотрібної речі у підходящий час є якістю розумної людини. Можливо по-справжньому втратити владу саме те, що потрібно УДП і еУкраїні поки системна криза не стала незворотною?



Сидячі на пагорбі під деревом як характерник у давні часи з люлькою та бандурою, сивим конем та шаблею спокійно споглядаю на річку, що в’ється десь внизу. Трупів у воді ще не бачити, але на все свій час. Минув лише один рік і я зустрічаю цей день спокійний та сповнений найкращих сподівань.

P.S. видатний китаєць Конфуцій напевно подорожував нашими степами, інакше звідки б він знав та запозичив для свої книжок філософську формулу нашого життя, відому нам самим без усіляких книг та східного містицизму?