El coronel no tiene quien le escriba

Day 1,174, 21:46 • Published in Ukraine Ukraine • by Cruk Shino

Цього ранку полковник Крук прокинувся і ні на що більше не чекав. Зовсім. Він дивився у бік моря, відчуваючи стриманий подих надії у повітрі. Можливо просто потроху відступала зима, можливо щось більше. Чекати 45 днів було вже не потрібно...

еУкраїна - місце куди можна повертатися навіть через довгий час та бути впевненим, що нічого не змінилося. Ні, формально, на поверхні, багато змін, світ навколо стає з ног на голову та навпаки і хвилі цих змін долинають наших берегів, але не більше того. В нас свої війни, де перемоги та поразки завжди йдуть поруч і які б альянси не виникали і не розпадалися зовні, ми – українці завжди граємо лише самі з собою, решта світу відведено роль декорацій у нашому національному шоу.



Загублений Еден

еУкраїна, якою я її вперше побачив, була вельми заможна, володіла усіма своїми регіонами, там були відсутні (майже) шкандалі та політичні бійки, а про війни громадяни дізнавалися лише з аналітичних статей. Напевно це був райській куточок еСвіту? Та дідька лисого, еУкраїна була bored as hell. Вся та безліч голду, що її інвестували в новачків, армію, державні фірми та запаси Конгресу не могли зробити гру цікавішою для пересічних українців. Бо гра купки економістів, бюрократів та дипломатів, що усіма силами чіплялися за рятівний комплект МПП «2+2», в якому гарантією нашої безпеки виступали могутні сусіди від Феніксу (Угорщина, Росія) та Ідену (Польща, Румунія) виконували сценічну партію божевільного біатлоніста, вдягненого в лижі, з рушницею за плечима, але нездатного вийти на трасу через страх обморозити вуха чи впасти з пагорбу.



Як гартувалась сталь

Починаючи з зими 2010-го Україна стає ареною безкінечних суперечок, що з часом вилилися в справжню громадянську війну: ТО партій, адмінський банхамер вкритий кров’ю політичних активістів, медійні артобстріли не припинялися 24 години на добу. Здавалось би країна
поволі або впевнено зникає в пекельному полум’і, але де там - попри всі неблагополучні фактори активність зашкалювала. Навіть ті, хто давно забув при існування іРепаблік, повертались, «мертві» піднімались з домовини бану, місцева преса по кількості чорного ПР на душу населення певно дала б фору українській РЛ-пресі періоду чергових виборів. Коли весь е-світ грав у війну присмачену інтригами, еУкраїна грала у брудну, тотальну політику.



Україна пост-політична

У жовтні 2010-го, коли епоха панування "лодок" (та підводних човнів)
УДП на владному Олімпі, зусиллями коаліційних партій та безпосередньо Vigil Vox, раптово для багатьох, дійшла свого логічного завершення, градус політичних баталій почав нестримно падати в напрямку арктичних позначок. Лишившись своїх прихованих електоральних ресурсів, колишні борці за справу Феніксу та об’єднання російського та українського народів украй засмутилися та майже припинили будь-яку діяльність. Дуже швидко Україна за допомоги союзників відновила територіальну цілісність і ніби то все повернулося до стану минулої восени. Проте ми, як і тоді, лишались слабкими та нечисельними.



У пошуках томаґавка війни

Фортуна не забула про нас, з’явившись у вигляді московітських двоголових яструбів війни, які давно вже мріяли про «наказать наглых предателей-хахлов», і оголосивши нас «природним ворогом» почали крупномасштабну операцію по захопленню України. Водночас, чарівним образом прокинулися від зимової сплячі «хранители братских уз», які наперебій почали умовляти загарбників пробачити бідолашних та заблудних українців, пропонуючи майже все: від регіонів в міфічну оренду до власної цнотливості, одночасно не забуваючи «вкусити» діючого президента KOCTa та його уряд за «развал страны».

Всю міру недалекоглядності та обмеженості цих добродіїв можна побачити просто подивившись на кількість нових гравців, що кожного дня «народжуються» в Україні. іРепаблік – не Civilisation і не Europa Universalis, перемагає не той хто збере всі ресурси, відкриє технології та захопить більше територій. В цю гру грають з людьми і саме вони – найважливіший ресурс кожної країни. Якщо вони мають бажання витрачати свій час (а інколи і гроши) задля процвітання хоч і віртуальної але України, якщо в них зберігається інтерес і вони бачать, що вони можуть реально змінити цей світ, то таку країну не переможуть ані Роіса з її 14-ю МПП ані сам Вельзевул.

Новачки – найбільший наш здобуток за останні часи і наш єдиний шанс, що нудні часи залишаться назавжди у минулому.



Обличчя ворога

Щоб певною мірою освіжити сухі рядки тексту, хочу запропонувати подивитись на нашого спільного «Natural Enemy»





Обличчя ці, як з’ясувалося, зовсім не такі жахливі і кожний патріот без підказки здогадається, що ми мусимо робити з КА («Красной Армией») на полі бою та за його межами

Наснаги Вам Українці!



І на останок, пам‘ятайте:

Патріот не перестає бути собою вмикаючи комп'ютер.
Українець – дещо більше ніж просто володар паспорту, реального чи віртуального