ЕМС Україна – 2 роки разом

Day 1,745, 07:03 • Published in Ukraine Ukraine • by Cruk Shino




Розриваються мізки від болю,
Кине доля затравленим звіром,
Та стоятиму стійко за волю,
Якби сильно мені не боліло!


Спека в серпні нікого не дивує, але кінець літа 2010-го виявився просто таки пекельним. В еУкраїні полохало полум'я громадянської війни – «ідущіє к успеху» російськомовні прагматики нищили українські партії та з хижою посмішкою «вступили» в напівмертвий альянс Фенікс. Ситуація дещо нагадувала ту, що зараз можна спостерігати в Білорусі – рашінгі в армії, конгресі, уряді. Братні обійми і єднання в екстазі Великої та Малої Русі під патронажем великої Угорщини, яка «орендувала» наше Поділля (один цей регіон приносив нашій державі більше грошей ніж всі інші разом узяті). Президент з чудовим ніком Казкар зник в Форосі й вітав населення листівками з рекреативними краєвидами.

В положенні, коли не залишається надії можна йти на перемови і зголошуватися на умови переможців «заради спокою у країні та консенсусу», обирати екзіл або полишати гру. Купка українців знайшла інший вихід – об'єднатися в загін ЕМС Україна (EDEN Mobile Corps), одна назва якого примушували рашінгів та їх друзів вити від ненависті. Братство обрало своїм пріоритетом те, що є в цій грі головним – війну. Бойове хрещення було прийняте в хорватській Долматії, що ми її звільнювали від сербів, потім був Ляолінг та інші епічні баталії.





З несподіваної перемоги вояка ЕМС, відомого політика та журналіста Vigil Vox на президентських перегонах в жовтні 2010-го почалася нова ера в еУкраїні та історії ЕМС. З того часу 5 наших побратимів ставали президентами, деякі на кілька термінів. Сам загін з десятка бійців виріс майже до сотні. На протязі останнього року ми стабільно відзначаємось найбільшим дамагом та кількістю вбитих ворогів серед усіх українських загонів.

Не буду наводити статистику, діаграми, які кожен може подивитися сам, бо хвалитися цифрами – доля недолугих. Доля воїнів – радіти війні, тому ми не стаємо в чергу, де професійно чекають на саплаї, не продаємо дамаг, не дивимось, хто очолює уряд, а б’ємося за Україну і наших друзів. Хто є наші друзі та вороги - вирішувати нам, жоден уряд чи черговий галасливий політикан, що посів крісло ель-президенто не зможе перетворити нас на олов'яних солдатиків, яких прибирають в коробку, коли вони стають зайвими. В нас не має потреби називати себе «самою офіційною армією» чи рядитися з голови до ніг у жовте та блакитне. Непохитність воїна полягає в силі та свободі його розуму і ми рухаємось у фарватері цієї сили.

Багато хто в еУкраїні ненавидить нас та бажає занепаду, мушу засмутити цих добродіїв – у нас нема ворогів всередині країни і ми не рахуємо українців за ворогів, яких б переконань вони не були і які б недолугі речі часом не казали у наш бік. Проте хочу застерегти, ми можемо і вміємо постояти за себе, своїх побратимів у будь-який спосіб.







Але сьогодні в нас свято: День Народження нашого Братства, свято чергового дня війни за Неньку, а на свято не годиться приходити з порожніми руками, отже ми даруємо по 5 бойових машин бійцям ЕМС Україна та кожному, хто щиро поздоровить нас в коментарях (тролів не годуємо).


Слава Україні!
Слава Безжальному Чоботу Української Військової Машини!