[Dandello] Час вилити душу

Day 4,545, 15:15 • Published in Ukraine Ukraine • by Dandello II

Привіт, громадо)

Одразу прошу вибачення за стіну тексту, але так треба)

Літо 2010, я 17-річний хлопчина, юний, на ентузіазмі, з купою очікувань і десь рожевими окулярами. Здав ЗНО, вступив на бюджет в універ, все чудово. І вже майбутній одногрупник тиждень виїдає мені мізки, що знайшов дуже круту браузерку, мультиблокову, з купою напрямків, з активним комюніті, одним словом агонь. Ще тиждень я ламався, і таки вирішив спробувати. Мені прилітає вітальний лист від президента Михайлевича, одразу ж за мене береться УВА і поїхали. Після УВА пішов в вільне плавання, і тут ми вперше на просторах ерепи зустрілись з імамрадиком (Олег Радик) , поговорили, про погляди на життя, про політичні погляди, багато про що, і місцями точки дотику відбулись, і щось мені підказало, що нам по дорозі. Хто ж знав, наскільки тісно наступними роками ми будемо, скільки всього переживемо, як в грі, так і в РЖ. Це був початок дивовижної історії.

New Generation/ USS 😘

Після того як я знайшов з імамом спільну мову, я приєднався до новоствореної парнтії, Нова Генера ція. Нас було не багато, осіб з 15, партія тільки но створена, в активі імам, Дед Форест, РоМар… У нас була ідея, ми відчували в собі силу перевернути і назавжди все змінити в політичному модулі еУкраїни, і ми це зробили. На наступні 3 роки ми стали найпотужнішою партією як в ідеологічному так і в чисельному аспекті. Попутно ми створили власне МЮ, не переслідуючи якихось грандіозних цілей, для себе, для душі. Ukrainischen Sitscher Schutzen. Закрите МЮ, куди потрапляли лише по великому бажанню, і лише в випадку, якщо розділяли наші погляди як на гру, так і на національну ідею.
Ми з головою поринули в ці гру , в цей соціум, в цю країну. Взявши в свої руки керування е-державою, ми ще більше поринались, і ще більше зближались, разом проходячи труднощі, і разом розділяючи радість. У нас було багато здобутків, були і фейли, але в той момент ми почали виокремлювати головну цінність цієї гри – людські стосунки. Ми постійно зустрічались в РЖ, їхали один до одного через сотні кілометрів, і це все стало більше ніж гра, принаймні для нашого кола. Про наші сходки ходили легенди..)
Свою роботу в уряді я почав МінКульту, потім тривалий час працював в МО, і потім за часів президентства Дед Фореста очолив МО(я тоді люто тільтанувбо тоді нас випиляли в нуль))) хоч ми і одразу ж камбекнули після цього, але факт)), після чого вів міністерство ще тривалий час. Кілька термінів премєром, і після цього став СР (вибори тоді здається виграв у Скорпіона1984, привіт Скорп))). На той момент ми вже трохи видохлись, безперервно тримаючи владу, дещо упав ентузіазм, в світі почався черговий перерозподіл, в конгресі значна більшість була у опонентів (ліберастів) , каденція вийшла не найліпшою, спочатку якимось дідьком нам забанили оргу, на яку тільки но вивели кошти, і плюс до того невдала військова операція в Молдові (як завжди втрутилась Румунія ) і зверху того прилетів імпічмент. Потім забанили Дед Фореста. Мотивації грати було мало. Ми могли цілими днями сидіти переписуватись в скайпі, не заходячи в гру… На той момент потрібен був або новий виклик, або треба було заводити трактор. І саме тоді почалась ще одна історія, про яку майже ніхто не знає, і саме настав час її розповісти…

Грудень 2012.
Мотивації продовжувати немає. Я довго думав, і таки псіханув, і продав свій акк, десь близько 200 баксів на той час, доречі українцю, і акк ідосі живий і качається на користь нашої е-держави (ось він кста)). Десь тиждень відпочив, і таки продавжив служити еУкраїні, тільки тепер уже в еСБУ. Це була таємна операція в еРосії.
Я створив новий акк в Росії, і почав грати там, вливаючись в їх суспільство, ніби новачок. Bad Apple, так я тепер звався. Новий скайп. Нова мова (російську хоч і знав на побутовому рівні, але все життя говорю, думаю і бачу сни рідною українською), часовий пояс на компі теж довелось змінити на російський, щоб не палитись в скайпі. Двоюрідний брат, який сам РЖ росіянин, дав ключі від свого акку в ВК (його юзав для додаткової переконливості). Ну і типу трохи «розібравшись в грі» почав мастеркардити, залив мабуть більше, чим отримав з продажу свого акку, щоб звернути на себе увагу ру-комюніті. Так і сталось, мене швидко прийняли, Лужков прийняв під своє крило в партію (топова партія еРосії на той час), там швидко потрапив в політ.раду, і після цього почав постійно (повністю весь наступний рік) потрапляти в конгрес, потім працював в МО, а потім і потрапив в закриті чатики. Я ловив з того дикий кайф, адже я був мабуть ідеальним агентом. Я постійно мав доступ до секретної державної війни, ну і зрозуміло ж, зливав їх в РНБО еУкраїни. Навіть коли інфа не стосувалась еУкраїни, а наприклад це була якась інша військова операція чи хитроплан, в самий незрозумілий момент для росіян прилітав український десант, і я плескався в теплі горіння російських срак.
Одного разу я ледь не спалився, на банальній помилці. Щось писав в скайп-чаті конгресу, і випадково проскочила українська розкладка клави. Тоді на мене накинулись комуністи, і здавалось, що на тому моє шпигунство завершилось ( це був може 2й чи 3й місяць мого перебування там), і на аргумент що « да у мєня родствєннікі в Украіне, с братом общаюсь, вот он меня по приколу украінскому язику обучает» ніхто не звертав уваги. І тоді меня тупо прикрили (на своє нещастя  ) Лукков і Хотько (тодішній СР еРосії), показавши, що у них також є укр розкладки на клаві, щоб «іногда патроліть хахлов в шаутах». Після того вперше в моєму житті на компі на рік не стало української розкладки.
В той час я був як Джонні Депп, я грав свою роль, грав її віртуозн, ловив з того кайф, хо і розумів що ніколи не отримаю Оскар… Хоча таокж розумів що колись це має закінчитись. еУкаїна також змінювалась, побратими, з якими ми зростали, покидали гру. Потім Олег (імамрадик) покинув в гру і пішов в РЖ будувати вже не еУкраїну а реальний Львів (йшов по мажоритарці самовисуванцев у ВР), потім Майдан. Наші хлопці на майдані в Києві. Потім початок війни з Росією в РЛ , і в цей момент я не міг бачити російський прапор навіть в браузерці. Так і закінчилась ця шпигунська історія.
І після цього щось вигадуати не довелось, все відбулось само по собі, браузерка зникла, розчинилась, тільки РЖ. Час від часу я ще заходи в гру, але грою з мого боку це вже не можна було назвати, я був тінню самого себе в цій грі. І впринципі, нічого не змінилось і до нинішнього дня. Звісно, останні пів року а може трохи більше, я став трохи активнішим ( дякую Ігоре, що надихнув)), але так само мені важко сказати що я граю, скоріше спостерігаю. За цей час дійсно багато чого змінилось. Змінилась сама гра, змінилось кілька поколінь гравців в цій грі, змінився я сам. За цей час я вже майже 5 років в шлюбі, моєму сину вже 3,5 роки, я живу повноцінним радісним життям. А тепер дивимось назад – 17-річний хлопчина)) Пройшло 10 років, в які яскравими барвами вплетена еРепаблік і еУкраїна.

Далі не буду розмусолювати соплі, кажу прямо – я ліваю з цієї гри нахрін, і стимулу вернутись с вже не юдибуде, я навіть треньки дізолвнув, щоб взагалі безповоротно) з діскорду не ліваю, завжди з радістю буду заходити в лмпову двіжуху)
Особливо приємно лівати зараз, коли наше суспільство хоч і не велике, але єдине і дружнє, як ніколи. Я ніколи не вірив в утопічну ідею миру в еУкраїні, бо і багато разів пробували миритись історично, і нічого не виходило, ну і певний фан то приносило. Але те що є зараз – коли всі плічо пліч грають, переслідують одні інтереси, роблячи країну сильнішою щогодини, закриваючи очі на попередні образи, це дуже багато вартує. Це унікальна ситуація, тому цінуйте її, і продовжуйте. А там дивись і заскочу на вогник палаючої Москви)))

Ну і бонусом, розповім, як взагалі зявився нік Dandello. Зареєструвався я в цій грі з банальним нікнеймом Ihor_UA, вже перейшов в НГ, пройшов десь тиждень, і мій друг (одногрупник), що привів мене в цю гру, на кілька днів поїхав на місто, і попросив позаходити і на його акк, зробити відпрацювання (тоді всі дуже трусились на медаль ХардВокер, бо відпрацювання переривати не мона було, день пропустив – все, лічильник обнулявся). Ну і мене і його дружно забанили. Він просто лівнув зі гри, і назавжди про неї забув, і можливо і я б так зробив, але на той момент в МЮ УПА (в якому тоді ще був імамрадик) хтось лівнув зі гри, і залишив акк, на якому сили було більше ніж на моєму оригінальному акку, ну і акк цей дали мені) Ну і нікнейм там був – Данделло. Я не памятаю, здається можливість міняти нік зявилась в грі через пару років, але це вже було і не потрібно, адже цей нік залишився зі мною мабуть назавжди))

На останок трохи трухнув стариною, помахав трохи шашкою на полі бою, хоч і без толку, але сам себе трохи потішив, шо при відносно невеличких запасах і слабкому акку, зміг трохи налити, на таку символічну медальку Героя Кампанії.




Звичайно, хотілося б проти еРосії, але в Молдові є свій символізм, адже саме проти Молдови я колись провалив операцію за часів свого прозидентства. Тому нате, «мстя» з запізненням у 8 років)))))
От такі пироги. Дякую всім за гру. Особливо низький уклін тим старічкам, які ще залишились тут з тих бородатих часів ( сподіваюсь побачити вас в коментарях). Всіх люблю і обіймаю)гарної вам гри, панове)
Ну і звичайно ж, на останок в коментарях пригощатиму, кого танками, кого гіфтами)
Слава Україні!

P.S.
Знаєте чого завів трактор саме сьогодні?) Та згорів на адмінів і на цю гру сьогодні)) Тут від карантину вже мізки пухнуть, а ще й ці виродки мені з Колесом щось накрутили, що сьогодні я злив 180к сс і 700 голд, і так і не вибив джекпот)))) За це їм і дякую, адже хотів давно, а сьогодні адміни помогли)
Чао)

Dandello.
День 4545