Три кроки за обрій

Day 826, 02:20 • Published in Ukraine Ukraine • by Cruk Shino
Крок перший - Початок

Є цілі яких не можна досягти, є шлях який ти ніколи не пройдеш до кінця але кожен новий крок збагачує досвід про світ, що тебе оточує. Завдяки цим намаганням ти кінець-кінцем маєш змогу робити висновкі – власні, не запозичені у «розумного дяді» або з покритих пилом книжок.

Чи не здаеєтся Тобі дивним, що певні сили у цьому Новому Світі та й поза його межами постійно намагаються змішувати терміни «фашизм», «націоналізм», «нацизм», «патріотизм»? Роблять це із завзяттям, до запаморочення, жонглюючи ними немов клоун різнокольоровими кульками.

Для чого це, на кого чекають квитки до цирку-шапіто? Мій друже, радий повідомити, вони для Тебе. Так, це Тобі цвяхами вбивають у мозок ідеї: «націоналізм - це погано», «це ідеологія, що віджила своє», «не місце у XXI-у сторіччі» і т.і. Більше того, Тебе примушують повірити, що це твої власні думки. Бо як же інакше може думати сучасна, освідчена та культурна людина?

Хто ж вони є ци еквілібрісти словоблуддя? Тут все не настільки просто як здається на перший погляд – звичайно, наразі це здебільше ліві, але час від часу зустрічаються ліберали та навіть консервативно налаштовані особи. Ще складнішим є питання, кому це потрібно і хто той анонімний Карабас Барабас, що так вміло дерегує цим театром ляльок. Залишмо ці питання до наступного разу, а зараз повернемось поглядом до обрію...



Ми не бачимо нічого аномального у любові матері до дитини, дитини до батьків або в тому, що ми цінуємо свою родину та довіряємо родичам більше ніж людям нам незнайомим та випадковим. От так і націоналізм є природною рисою притаманною кожній людині. Любов до своїх не є і не може бути синонімом зневаги до інших. Любов - це символ надії для нації та держави. Усвідомлення простого факту, що для кожного українця найближчою на світі людиною є інший українець, ось чого, на мою думку, нам всім так не вистачає. А всього то і треба підняти очі понад сталими стереотипами та усвідомити - нас об'єднує набагато більше, ніж роз'єднує.

Тут у Новому Світі немає мовних, религійних ті інших притаманних РЛ конфликтів, та попри це ми таки спромоглись знайти свою Скриню Пандори – зовнішньополітичні стосунки і з дитячою радістю та безпосередністю вже на протязі кількох місяців розігруємо цю карту, руйнюючи Державу на радість ворожих до нас сил та їхніх посіпак. Вже котрий день поспіль, відкриваючи нову статтю, бачу Польшу та Францію, фенікси з антантами та іденами, все що завгодно але майже нічого про Україну.

І стає боляче, що нашу відданість, мужність та лицарські чесноти використовують проти нас. І хоча я пишаюся людьми, котрі здатні віддати останню сорочку другові або стояти до кінця на боці приречених на невдачу але настав час і той хто спить, має прокинутися та втекти з полону ілюзій. Альянси народжуються та зникають без сліду, країні-вороги назавтра можуть стати союзниками та навпаки, бо в цих відносинах нажаль немає місця альтруїзму. Кожен з країн-гравців намагається вибороти кращу долю для своїх, бо єдине стале у всьому великому світі, єдина точка опори це твоя нація, родина, близькі та рідні люди.


Зробимо крок за обрій разом!




Шануймося, бо ми цього варті!
Слава Україні!

(далі буде)