Join the new world

T-84-120 «Ятаган» — є модернізованою версією танку Т-84У Оплот, що адаптований до стандартів НАТО.
Основний бойовий танк Т-84-120 «Ятаган» Тендер на створення сучасного танка для збройних сил Туреччини був оголошений у лютому 2000 р Він був сприйнятий як один з найпривабливіших в області озброєнь і прикував до себе увагу всіх танковиробників держав світу. «Проект століття» був оцінений в $ 4-7 млрд і спочатку припускав, що країна-переможець поставить Анкарі 250 основних бойових танків і отримає замовлення на організацію їх подальшого виробництва в Туреччині, довівши загальне число до 1000 одиниць техніки. Цей амбіційний проект був включений в 30-річну програму модернізації збройних сил, на яку в Туреччині планують асигнувати $ 150 млрд. Для участі в тендері були запрошені провідні фірми в області танкобудування. В результаті відбору у фінал вийшли Німеччина, США, Україна та Франція. За бортом залишилися такі корифеї в справі виробництва танків, як Англія, Італія, Росія. Німеччина представила Анкарі проект заводу зі складання обмеженого парку машин «Леопард» 2А6. Франція також розробила план «лімітованого» заводу існуючих танків «Леклерк». США на тих же умовах запропонували збирати машини М1А2 «Абрамс». Україна пішла далі своїх конкурентів, розробивши спеціально для Туреччини проект заводу зі складання необмеженого парку «чисто турецької» моделі танка Т-84, збройного 120-мм знаряддям. Оскільки Туреччина - член НАТО, то однією з неодмінних умов конкурсу було відповідність основного озброєння танка стандартам цього військового блоку. Така вимога виключила з учасників конкурсу, наприклад, Росію.Країни-учасниці представили на конкурс свої новітні машини: Німеччина - Leopard-2А6, США - M1A2 Abrams, Україна - Т-84-120 («Ятаган»), Франція - Leclerk. Турки скрупульозно випробовували їх близько двох років. Причому випробування проходили як на полігонах Туреччини, так і на територіях країн-конкурентів. За оцінками фахівців, з боку технічних характеристик шанси всіх чотирьох машин були приблизно рівними. За неофіційними результатами комплексних випробувань на перше і друге місця вийшли Leopard і Т-84. Турки працювали з кожним учасником тендеру конфіденційно, тому інформація не розголошувалася. Українська машина, заводський індекс «об'єкт 478Н», що отримала пізніше назву «Ятаган» (в різних виданнях - КЄРН 2-120, Т-84-120, Т-84У; однак в ХКБМ ці назви не використовувалися), була розроблена в кінці 1999 м Вона повністю збиралася з комплектуючих Українського виробництва, хоча передбачалася, за бажанням замовника, установка систем і агрегатів зарубіжних виробників.Ходова частина танка запозичена у основного бойового танка Т-84У «Оплот» і складається з підресорною частини і гусеничного рушія. Підвіска танка торсіонна, гусеничний рушій складається з 6 опорних дводискових обгумованих ковзанок діаметром 670 мм з алюмінієвого сплаву, підтримувальних роликів, переднього направляє та заднього ведучого коліс по кожному борту. На перших, других і шостих вузлах підвіски є телескопічні гідравлічні амортизатори двосторонньої дії. Направляючі колеса мають механізми натягу гусениць. Конструкція танка дозволяє долати водні перешкоди глибиною до 1,8 м без підготовки. Основний бойовий танк Т-84-120 «Ятаган» Компонування основного бойового танка Т-84-120 «Ятаган» зроблена з класичного типу - в передній частині корпусу знаходиться відділення управління з місцем механіка-водія, за ним - бойове відділення, а в кормі танка - моторно-трансмісійне відділення (МТО). Корпус має багатошарове бронювання, яке складається з листів броні і керамічних матеріалів. Також існує можливість навішування блоків динамічного захисту. Основний бойовий танк Т-84-120 «Ятаган» Основний бойовий танк Т-84-120 «Ятаган» У МТО встановлений багатопаливний дизельний двигун, здатний працювати в різних кліматичних умовах при температурах навколишнього середовища від -40 ° до + 55 °, а також у високогірній місцевості на висоті до 3000 метрів. Система вентиляції подає в двигун повітря забезпечує надійну роботу двигуна при природній запиленості. МТО має систему максимальної прихованості по теплових факторам виявлення. Основний бойовий танк Т-84-120 «Ятаган» Основним озброєнням танка Т-84-120 Ятаган є 120-мм стабілізована у двох площинах гладкоствольна гармата КБМ2, українського виробництва, конструкція якої відповідає вимогам стандартів НАТО. Враховуючи жорсткі терміни підготовки до тендеру, восени 1999 ХКБМ уклало через корпорацію «Укрспецекспорт» контракт зі швейцарською фірмою Swiss Ordnace Enterprice Corp. на виготовлення 120-мм стволів для гармати КБМ2. Оскільки 120-мм гармата (на відміну від російської 125-мм) використовує унітарні боєприпаси, то був розроблений абсолютно новий автомат заряджання Замана типу, який розмістили в задній частині башти в навісний кормовій ніші. Основний бойовий танк Т-84-120 «Ятаган» Заряджання гармати танка «Ятаган» виробляється за допомогою автомата заряджання. Боєкомплект становить сорок пострілів - 22 постріла розміщені в конвеєрі автомата заряджання в спеціальному відсіку в задній частині башти, відокремленому від бойового відділення броньованою перегородкою, в даху відсіку є вибивні панелі, чим забезпечується безпека екіпажу в разі підриву боєкомплекту, 16 пострілів розміщені в допоміжній механізованій боєукладці , розміщеній в корпусі, а ще 2 постріли розмістили в бойовому відділенні.Скорострільність 8 - 10 постр. / Хв, причому передбачалися також режими напівавтоматичного і ручного заряджання. У основному бойовому танку Т-84-120 «Ятаган» можуть застосовуватися боєприпаси всіх типів, розроблені відповідно до стандартів НАТО (STANAG 4385 і STANAG 4110), APFSDS-T, НЕАТ-МР-Т та інші, а також керовані по лазерному променю ракети виробництва України, адаптовані до калібру 120 мм. Додатковим озброєнням служить 7,62-мм кулемет, спарений з гарматою і 12,7 зенітний кулемет дистанційного керування, встановлений на люку командира танка і стабілізований у вертикальній площині.Прицільне ведення вогню забезпечується комплексом управління вогнем (КУО) від танка Т-84У Оплот , але адаптованим до нового типу озброєння. КУО складається з тепловізора, денного прицілу навідника, прицільно-наглядової комплексу командира, зенітного прицілу, системи управління зенітною установкою, балістичного обчислювача з датчиками вхідної інформації і стабілізатора озброєння.За оцінками фахівців, технічні характеристики чотирьох машин, які брали участь у другому етапі конкурсу, були приблизно рівними. Але за неофіційними результатами комплексних випробувань, що проходили як на полігонах Туреччини, так і на території країн-конкурентів, на перше і друге місця вийшли «Леопард» і «Ятаган». До переваг Українського танка можна було віднести те, що він приблизно на 10 т легше свого конкурента, корпус його нижче, тобто танк менш вразливий, без підготовки долає водні перешкоди глибиною до 1,8 м. До того ж, унікальний Харківський двигун вдалося пристосувати до роботи в умовах жаркого клімату, завдяки чому він не втрачав потужності при температурі повітря до + 55 ° С. Однак у сучасному військовому бізнесі переможців часто визначають не маючи відношення до якості продукції. Результат справи нерідко залежить від політичної ваговій категорії країни-учасниці, її традиційної історичної орієнтації і приналежності до тих чи інших військово-політичних блоків, а також від рівня лобіювання та інвестиційних кондицій претендентів. Так, на думку експертів, Італія втратила свої шанси на участь в тендері ще до його початку після суперечок Анкари та Риму навколо перебування на Апеннінському півострові курдського лідера Оджалана. Для Франції великим мінусом виявилося прийняття її парламентом законопроекту про засудження геноциду Туреччини проти вірмен у часи Османської імперії. Та й обговорення в конгресі США подібного законопроекту значно знижувало шанси традиційно сильних на ринку озброєнь Американців. Виявився вразливим і Берлін, який вказує на порушення прав людини в Туреччині. До того ж, маючи на озброєнні багато Німецької техніки, Анкара схильна обережно ставитися до нових великих закупівель зброї з Німеччини, щоб його присутність не стало критичним в сенсі залежності від Берліна. Дещо пізніше суттєві корективи в тендерний розклад стала вносити і війна в Іраку. У результаті виявилося, що політично непомітна Україна має свої переваги - тільки до Києва Анкара не могла пред'явити претензій політичного характеру. Виявився фактор, який міг би зіграти роль у визначенні країни-переможця, що вселяло надію на успіх в тендері. Україна змогла викласти ще кілька козирів, проявивши деяку гнучкість і винахідливість у гонитві за контрактом. Українським танкобудівникам вдалося продемонструвати ряд переваг Т-84 Ятагана перед конкурентами: наша машина приблизно на 10 т легше, має більшу маневреність і високу бойову міць. Вона нижча, тобто менш вразлива, і, на відміну від конкурентів, без підготовки долає водні перешкоди глибиною 1,8 м. Унікальний харківський двигун, як ніякий інший, оптимально пристосований до роботи в умовах жаркого клімату - він не втрачає потужності при температурі повітря плюс 55 градусів. При цьому Україна виставила за Т-84 Ятаган найнижчу ціну і, що дуже важливо, виявилася також єдиною країною, готовою передати Анкарі 100% танкових технологій. Крім того, ХКБМ, розробник Т-84, реалізувавши кілька технічних і конструкторських новинок, на фінальній стадії тендеру зробило досить вдалий хід, запропонувавши туркам дати танку гарне ім'я - «Ятаган». Але через фінансові проблем, викликаних, зокрема, руйнівним землетрусом, Туреччина стримала свої військові апетити. У перелік скорочених програм нібито потрапив і танковий тендер. Перевагу віддали модернізації 170 застарілих танків М60. Контракт на 668 млн. Доларів отримала ізраїльська компанія Israel Military Industries. Уклали Турки також контракт на поставку в країну 298 колишніх на озброєнні армії ФРН танків «Леопард» 2А4, які попередньо мали пройти капітальний ремонт на заводах фірм Krauss-Maffei Wegmann і Rheinmetall Landsysteme. В силу ряду обставин саме на нього Україна поклала великі надії. Після виконання пакистанського контракту на поставку Ісламабаду 320 Т-80-УД ($ 650 млн) основний виробник танків в нашій країні - ХКБМ - переживав різкий спад. Виграш тендеру міг стати свого роду рятівним колом для всієї бронетанкової галузі. До речі, саме бронетанкова тематика вивела і стабільно утримує Україну в десятці найбільших світових виробників військової техніки та озброєнь. Ситуацію погіршило те, що паралельні конкурси на поставки танків до Греції і Малайзію, в яких брала участь Україна, виявилися для нас безрезультатними. Під тиском політичних обставин Малайзія віддала перевагу Польщі (РТ-91), а Греція вирішила закупити німецькі Leopard. Гіркота втрат України на цих тендерах дещо пом'якшив прорив в пакистанському напрямку. Влітку 2002 р ХКБМ, вигравши у жорсткій конкуренції з Європейськими виробниками, підписав контракт на $ 100 млн на поставку Пакистану 285 двигунів до нового танку Al Khalid, який був розроблений в рамках міжнародного проекту за участю Китаю, Пакистану та України.