Фестиваль. Зорі. Романтика.

Day 3,138, 10:44 • Published in Ukraine Ukraine • by 8ZEBRA8
Хоп хей лалалей!

Ну що ж, настало літо, сонце припікає немилосердно, а комарі кусають також немилосердне. Хоча мене вони ще не кусали. Зате я добре підсмажилась на сонці. Як співають Ot Vinta: А на сонці, на пательні, будем смажити шкварки.
Одним словом літо нам дано для того, щоб відпочивати і трошки так вмирати.

Щоб вам не було скучно сидіти за екранами комп ютерів, а якщо ви це читаєте, то ви таки сидите за компом, я розкажу вам як незабутньо я побувала на фестивалі минулих вихідних.


Десятий, ювілейний, фестиваль Зашків на честь Євгена Коновальця...
Усе почалося в п ятницю, коли я закрила сесію. Останній екзамен був зі святого письма. Я шокувала і відповіддю, і виглядом викладача-священника, чим була більш як задоволена. І отримала свої заслужені 95 балів... П ятниця взагалі видалась досить напруженою, адже мені прийшлось чекати свого одногрупника, який ну дуже довго збирався. А ще на дівчат нарікають! З цієї усієї біди, нас чекала моя найкраща подруга. Ми чудом добрались до автобусної станції. На годиннику вже була 5 вечора. Як ви здогадуєтесь, зупинка була переповнена народом. Зашківчани підняли повстання проти фестивальників та відважно й дуже жорстоко боролися за місця в автобусі. В перший автобус ми не помістилися, зате у другому ми навіть сиділи.

Я рада, що ми приїхали під вечір, адже нам не прийшлось витримувати спеки. Проте ми її терпіли наступні три дні.

Так вийшло, що багато відомих груп чомусь не приїхали взагалі. Хоча деякі гурти, яких я перший раз чула, виявились досить навіть класними. В перший день на виступі Шостого чуття, на їхній п ятій пісні, яка була з нового альбому, відбувся такий собі фестиваль Холі. Про який усі потім сильно пошкодували. Адже зранку половину фестивальників прокинулись зеленими або синіми чоловічками, які не можуть змити ту фарбу з себе.


Нам пощастило більше, у нас було мило... Хоча футболка була поки що безповоротно втрачена.

Моє досягнення тої ночі: я спала одну годину і виспалась. Наступної ночі я спала три години і не виспалась.

Уже два фестивалі підряд я спостерігаю дивну і дуже сумну штуку. Кожного разу, як ми приїжаємо з компанією хлопців, наших добрих друзів, вони нас кидають і йдуть до інших компаній. В чому наша проблема?
Цього разу, ми не на жарт образились. Ще б пак, на тебе не звертають уваги твої друзі, зате зовсім незнайомі люди піклуються про тебе, наче сто років знаєтесь. Я з подругою вирішили зробити аналогічно і пішли шукати компанію хлопців. Це була вже ніч і ми не взяли ліхтарика. До того вдень ми познайомились з хлопцями, які сказали, що їхній намет під червоною машиною. Ну ми і пішли її шукати. От тільки головна проблема нічних пошуків - усе стає чорним, особливо червона машина.
Ми сумлінно її шукали і натрапили на компанію, яка спитала що ми шукаємо.
Ми ж відповіли: Червону машинку.
А вони: Пральну? .
А ми: Швейну.
PS: біля них було цілих дві червоні машини, так що по суті ми знайшли те, що шукали і навіть більше.

Ось так ми познайомились з дуже чудовою компанією хлопців, які нагодували нас і потім пригостили чаєм. Ми сиділи з ними до ранку, а на наступний день разом купались на озері.
Через таку нашу дівочу нахабність, наша компанія, з якою ми приїхали, образилась на нас. Але нам було все одно, бо ми познайомились з ну дуууууже класною компанією.
І признаюсь чесно, перший раз хлопець, який мені найбільше сподобався, звернув на мене увагу. А потім була фестивальна романтика, ми лежали під спальником і дивились на зорі, поки інші, після кожної заспіваної пісні, казали тост і випивали.


А ще був дощ... Ось тільки на зло він був вночі! От не вдень, замість спеки. Так він під час концерту лив. Жах, а не погода. А ще я дізналась, що мій намет не такий вже й класний, і що він промокає. Через дощ, ми познайомились з сусідами, які палили вогонь. І нарешті пили чай. А ще завдяки дощу моїм кедам прийшов кінець.

А от завдяки сонцю я багато купалась в озері, ми навіть плавали на матраці з тією компанією. І це було настільки незабутньо та епічно, особливо, коли ми не могли випливти з середини озера. Через це нам прийшлось допливти до іншого берега і обходити половину озера, щоб забрати свої речі. І найголовніше досягнення - це сонячні опіки другого ступеня, з якими я вже чотири дні воюю.
Запам ятайте усі! Ніколи, чуєте, ніколи не їдьте на фестиваль без крему від сонця або хоча би сорочки і ковбойської шляпи. Бо то буде біда...

Ну а наразі усе, прощаюсь з вами і йду читати книжки... Не психологічні, хехехехе... Дорвалась...


Для шаутів:
Фестиваль. Зорі. Романтика.
http://www.erepublik.com/uk/article/2603032