Join the new world

Салют, еУкраїно! У Карпатах звичайно добре, але дома краще. Проте Львів мене зустрів не дуже привітно: хмарами й холодом. Та це не біда, бо вже розпогоджується.




Сьогодні 28 липня й, напевно, багато з вас чули, що сьогодні день Хрещення Русі Володимиром Великим. Зазвичай релігія відіграє дуже велику роль у державотворені. Саме тому Біблію не одноразово переписували, додаючи потрібні правителям моменти. Такі махінації почались ще з Давнього Риму.
Попри те що більшість українців християни, ми не повинні забувати віру, яка існувала задовго до появи християнства. Зараз ми й половини богів не назвемо. Отож слухайте казочку про те, як їм велося там... нагорі.
Небеса. Красота що й казати. Краєвиди просто немає слів. Та не до зайвих слів богам. Чи правильніше сказати: не до слів про "проект Земля"?
Сидить на призьбі своєї хатинки богиня Мара по прізвиську двулика. Так її назвали тому, що мала велику голову та довгі руки, немов у павука. Її ніхто не кликав на веселі гулянки розпусників божків, через це її улюбленим заняттям було прядіння нитки долі. Кожному вона пряла свою. Деколи нитки плутались й пересікалися, а деколи взагалі зав'язувались у петлю Лінча вузлики. Так й цьоо разу вона пряла свої ниточки та зовсім ненароком одну з них порвала. Це спричинило велике ЧП НС на Землі. З-під контролю вийшов князь, якого назвуть потім Великим за його великі діла. Таке не часто траплялося, проте до цього часу кардинальних змін не відбувалося. Мара продовжувала прясти...

Тим часом у палаці відбувався бенкет. Він завжди там відбувався, а завжди велике слово. Це дуже сильно нервувало скарбника, бо саме йому доводилося рахувати витрати. Ним був Хронос. Він є там, де є будь-яке суще. Йому поклонялися ще древні математики. Не те що у наші часи... Ех, тепер боги інші, всякі там Калькулятори. Отож Хрон постійно бурмотав собі під ніс усілякі прокльони: "Та я тебе на нуль помножу!" або "Та я тебе з-під кореня винесу!", популярним ще було "Я тебе на многочлен розділю!". Злий дідуля, одним словом. Проте на нього не звертали уваги, боги взагалі ні на що не звертали уваги.
На телефонній лінії сидів Дажбог. Це єдиний бог, кого можна просити про що завгодно. Йому колись без діла не сиділося, дзвонили усілякі..."Ой, овечка вмерла. Дай Боже нову!". І де він їм мав взяти овечку? Він винен, що її доглядали погано?... Зараз же він нервується ще сильніше. "Хочу хлопця. Такого щоб багатий був, веселий та мене розумів..." Ну, Кльоцника він би ще міг віддати (той йому також набрид). Ходить товстунчик рум'яний, пика широка. Він же домашній бог, охоронець комор та засіків. Регоче цілодобово. Проте такого щоб дівчину розумів... Ні-ні, не чув... От Желю заспокоїти ніхто не може. Що з того, що вона богиня печалі, скорботи й плачу? Навіщо ревіти щодня та заважати іншим своїми схлипами вночі. Що усім до того, що полюбила вона Чорнобога? Усім же відомо, що він бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Ну красивий він, ну закутий в міцну броню, з обличчям сповненим люті. Та у нього таких, як вона... мільйон...

От взяла б приклад зі Стриги. Вона богиня східних вітрів, суховіїв й повені. Встає зрання й починає кружляти у танку. Працює тут у нас позаштатним вентилятором.
Зараз боги зовсім безвідповідальні стали. Розпустились. І я напевно піду собі... полечу до зірок.